ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/2218/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 (головуючий суддя: Антонік С.Г., судді: Іванов О.Г., Березкіна О.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича
до Криворізької міської ради
про тлумачення умов договору оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006 року,
За участю представників сторін:
від позивача: Штефан В.О. - особисто, Лісовий Д.О. - адвокат
від відповідача: Чабарай К.В. - представник
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Фізична особа-підприємець Штефан Владислав Олександрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Криворізької міської ради, з урахуванням уточненої позовної заяви, про тлумачення пунктів 6, 11, 19 договору оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006 року, зареєстрованого у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 28.12.2006 року за №040610801406.
1.2. В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на положення діючого законодавства України, позивач вважає, що слід розтлумачити:
п. 6 договору щодо підстав для розрахунку розміру орендної плати, на підставі якого саме витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки має здійснюватися розрахунок розміру орендної плати за землю;
п. 11 договору щодо перегляду розміру орендної плати, її зміни, порядку перегляду такого розміру орендної плати та в якому саме розмірі зобов`язався сплачувати орендну плату позивач. Доцільним буде розтлумачити п. 11 договору в частині перегляду зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста в односторонньому порядку за відсутності між сторонами спору правовідносин на основі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 року №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу";
- п. 19 договору щодо обсягу обов`язків позивача щодо розміру орендної плати після закінчення строку дії договору, сторони відповідно мають різне уявлення щодо волевиявлення іншої сторони правочину в цій частині, оскільки сторони договору по різному розуміють обсяг обов`язків позивача щодо розміру орендної плати після закінчення строку дії договору, відповідно мають різне уявлення щодо волевиявлення іншої сторони правочину в цій частині У сторін існують розбіжності у розумінні, на підставі якого документу має здійснюватися розрахунок розміру орендної плати за землю.
Вважав, що даний договір оренди не є разовим (оренда на 1 місяць, тощо), а згідно п.8 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, а зазначене підтверджує, що сторони повинні розуміти, в якому розмірі має сплачуватися щомісячна орендна плата після його закінчення, враховуючи ту обставину, що положеннями договору не визначено чіткої фіксованої суми щомісячної орендної плати.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 (суддя Бондарєв Е.М.) позов Фізичної особи-підприємця Штефан В.О. задоволено частково. Розтлумачено пункт 11 договору оренди земельної ділянки №1406 від 25.12.2006 року таким чином, що розмір та сума орендної плати переглядається у порядку, який зазначено у п.33 договору оренди, а саме: "Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору спір розв`язується у судовому порядку". В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Штефан В.О. витрати по сплаті судового збору 640,33 грн.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 скасовано в частині тлумачення п.11 Договору оренди земельної ділянки № 1406 від 25.12.2006р. та прийнято нове рішення.
Розтлумачено пункт 11 договору оренди земельної ділянки № 1406 від 25.12.2006р. таким чином, що "розмір та сума орендної плати переглядається тобто змінюється (зменшується/збільшується) автоматично без внесення змін до договору, за наявності підстав зазначених у даному пункті.
В іншій частині рішення залишено без змін, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської 1 440,75 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 10.04.2020 (згідно з відміткою на конверті) Фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем подано касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі №904/2218/19 до Касаційного господарського суду.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2020 у справі № 904/2218/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 904/2218/19 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича залишено без руху до 18.06.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено скаржнику строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3.4. 09.06.2020 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду з клопотанням про долучення доказів сплати судового збору. До клопотання скаржник долучив квитанцію № 0.0.1729458618.1 від 09.06.2020 на суму 3 842,00 грн.
3.5. Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 904/2218/19, призначено до розгляду касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі №904/2218/19 на 09 вересня 2020 року о 12:45, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії та виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 904/2218/19
3.6. 19.08.2020 судом отримано відзив на касаційну скаргу, скерований на адресу суду відповідачем 17.08.2020.
3.7. Ухвалою Касаційного господарського суду від 03.09.2020 задоволено заяву Криворізької міської ради та вирішено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).
3.8. 08.09.2020 від позивача надійшли письмові пояснення.
3.9. Також 08.09.2020 скаржником подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в задоволенні якого судом касаційної інстанції відмовлено з підстав, зазначених нижче.
3.10. У судове засідання 09.09.2020 з`явилися представники учасників справи. Позивач та представник позивача підтримали касаційну скаргу. Представник відповідача виклала заперечення проти касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі позивач просить постанову у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
4.2. Ці вимоги мотивовано помилковістю висновків апеляційного суду на відміну від вірних висновків суду першої інстанції. Cкаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №317/39/17, що фактично відповідає нормам п.1 ч. 2 ст.287 ГПК України.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Між фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем (далі - позивач, орендар) та Криворізькою міською радою (далі - відповідач, орендодавець) 25.12.2006 укладено договір оренди земельної ділянки №1406, який зареєстровано у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 28.12.2016 за №040610801406 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець на підставі рішення міської ради від 27.09.2006 №347 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП, яка знаходиться на мікрорайоні 5-му Зарічному у Жовтневому районі м. Кривого Рогу.
Згідно з пунктом 6 договору, річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Криворізького міського управління земельних ресурсів на рахунок Відділення держказначейства у Жовтневому районі м. Кривого Рогу № 33219815600022, у банку УДК в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24237505.
У пункті 11 договору сторони погодили, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії договору у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);
- зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів, у т.ч. внаслідок індексації;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;
- зміни розмірів земельного податку;
- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.
Відповідно до пункту 19 договору, не повернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситися у розмірах, визначених розділом "Орендна плата" цього договору.
5.2. Сторонами 24.02.2010 укладена Додаткова угода про продовження терміну дії договору та внесення змін до нього, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель 23.03.2010р. за №041010800232. Згідно даної угоди внесені зміни в пункти 4.1., 4.4., 6.6, та інш. Оскільки в договорі така нумерація пунктів взагалі відсутня, то на вимогу суду відповідачем були надані письмові пояснення, згідно яких при підготовці проектів додаткових угод була допущена технічна помилка, а пункти додаткової угоди, зокрема 4.1., 4.4., 4.6. відповідають відповідно пунктам 6, 11, 19 Договору.
6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. В обґрунтування прийнятого рішення суд, посилаючись на норми діючого законодавства України, положення укладеного між сторонами договору, вказав, що підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту договору або його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст договору або його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Разом з тим, суд вважає, що в пунктах 6, 19 договору відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до ст. 213 ЦК України.
Таким чином, суд не вбачає підстав для тлумачення пунктів 6 та 19 договору. Щодо тлумачення пункту 11 договору суд зазначає, що сторони, підписуючи договір мали усвідомлювати зміст договору, який укладено на основі вільного волевиявлення сторін (протилежного сторонами не доведено).
Суд указує, що в пункті 33 договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Суд вважає, що виходячи з умов договору положення пункту 11 договору у частині порядку перегляду розміру та суми орендної плати слід порівняти, зокрема, зі змістом пункту 33 договору, тобто вбачається, що воля сторін при зміні умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
Таким чином, суд вважає, що розмір та сума орендної плати передається у порядку, який зазначено у п.33 договору. Що стосується строку позовної давності, то господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності тривалістю в три роки не сплив, оскільки в період з 01.01.2013 року по 13.11.2018 року у відповідача не було сумнівів, щодо погодженого сторонами розміру орендної плати за спірним договором.
6.2. В апеляційному порядку оспорювалося лише тлумачення пункту 11 договору. Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд свої висновки мотивував тим, що оскільки в договорі, з урахуванням додаткової угоди, сторони погодили, що зміна орендної плати здійснюється без внесення змін до договору, то зміна здійснюється автоматично без укладання додаткової угоди до договору.
Оскільки сторони в п.11 Договору прямо передбачили, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього Договору, то Господарський суд, розтлумачивши п.11 Договору таким чином, що "зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору спір розв`язується у судовому порядку" фактично вніс зміни у даний пункт, що не є тлумаченням.
Що стосується строку позовної давності, то господарський суд правильно зазначив, що як вбачається з матеріалів справи у грудні 2018 року Криворізька міська рада звернулася до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості за 2016 рік (справа №904/5898/18) та позов мотивований тим, що Криворізькою міською радою було прийнято рішення про встановлення нових ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста №3727 від 24.06.2015, що, як наслідок, потягло за собою зміну (збільшення) розміру орендної плати. Таким чином, у період з 01.01.2013 по 13.11.2018 у відповідача не було сумнівів, щодо погодженого сторонами розміру орендної плати за спірним договором. В даному випадку строк позовної давності тривалістю в три роки не сплив.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) у редакції Закону України № 460-IX від 15.01.2020:
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.