ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/2805/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
ліквідатора ТзОВ "Равєлін" АК Мірошника І. В. - адвокат Солодовников А.В. (ордер серія АЕ № 1028166 від 13.07.2020; свідоцтво № 1749 від 09.10.2007),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Равєлін" арбітражного керуючого Мірошника Ігоря Вікторовича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020
у справі № 908/2805/19
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Равєлін",
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Равєлін" (далі - ТзОВ "Равєлін", боржник) звернулося до господарського суду із заявою про порушення справи про його банкрутство відповідно до положень частини 5 статті 11 та статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), чинного на час звернення до суду.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з`ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.
Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 відкрито провадження у справі №908/2805/19 про банкрутство ТзОВ "Равєлін", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном боржника, призначено арбітражного керуючого Мірошника І.В. розпорядником майна боржника, ухвалено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Равєлін", призначене попереднє засідання суду.
На офіційному сайті Вищого господарського суду України 16.10.2019 (номер публікації 63521) оприлюднене повідомлення про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Равєлін".
Ухвала підготовчого засідання місцевого суду учасниками справа в апеляційному (та касаційному) порядку не оскаржувалася і набрала законної сили.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Запорізької області від 17.12.2019 визнано ТзОВ "ТБМ-Строймонтаж" кредитором у справі №908/2805/19 з вимогами в розмірі 13 748 467,9200 грн з 4 чергою задоволення та в розмірі 3842,00грн - з 1 чергою задоволення.
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 визнано банкрутом ТзОВ "Равєлін", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мірошника І.В., постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті судової влади в мережі Інтернет повідомлення про визнання ТзОВ "Равєлін" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тощо.
Місцевий господарський суд, врахувавши надані розпорядником майна аналіз фінансового становища підприємства, інвестиційного положення та положення на товарному ринку ТзОВ "Равєлін", документи по проведеній інвентаризації боржника, встановив: наявність кредиторської заборгованості перед ТзОВ "ТБМ-Строймонтаж" у розмірі 13 748 467,92 грн; неоплатність боржника та відсутність у нього будь-якого майна; відсутність доказів можливості відновлення платоспроможності боржника, дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом.
При цьому, судом першої інстанції було встановлено повідомлення боржником про свою ліквідацію органів податкової служби, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування.
На офіційному сайті Вищого господарського суду України 04.02.2020 (номер публікації 64526) оприлюднене повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Не погоджуючись із постановою місцевого господарського суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 та закрити провадження по справі №908/2805/19.
Скаржник зазначав, що судом першої інстанції не було проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з`ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів; не забезпечено проведення перевірки для достовірного і повного визначення сум податків, що підлягали сплаті ТзОВ "Равєлін" до державного бюджету за період діяльності підприємства та відповідно погашення донарахованих сум податків та зборів в межах справи про банкрутство №908/2805/19; належним чином не було встановлено достовірності і допустимості наданих боржником доказів щодо дотримання вимог ліквідації юридичної особи за рішенням учасника, а саме вимог частини 3 статті 111 ЦК України в частині залишення відкритим лише одного поточного рахунку товариства, який мав би використовуватися для проведення ліквідаційної процедури, тоді як у боржника обліковується три відкриті рахунки; до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було надано первинних документів регістрів бухгалтерського та податкового обліку задля проведення перевірки платника, чим порушено вимоги частини 7 статті 111 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 постанову Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 скасовано. Провадження у справі №908/2805/19 про банкрутство ТзОВ "Равєлін" закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини справи свідчать про порушення заявником встановленого законом порядку ініціювання провадження у справі про банкрутство, що в свою чергу, спричинило незаконність порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Щодо права ГУ ДПС у Дніпропетровській області на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом апеляційний суд зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Равєлін" (16.10.2019) згідно зі ст. 78.1.7 Податкового кодексу України у ГУ ДПС у Дніпропетровській області виникло право проведення документальної позапланової перевірки боржника, яка є обов`язковою. Це право було реалізовано у січні 2020 року, але провести податкову документальну позапланову перевірку не виявилось можливим через відсутність підприємства за податковою адресою. Отже, право скаржника було порушено.
При цьому апеляційним судом зроблено висновок, що не має значення, чи втрачена чи не втрачена можливість проведення податкової перевірки, оскільки, законодавець прямо пов`язує право на її проведення саме у разі порушення провадження у справі про банкрутство.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
До Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся ліквідатор ТзОВ "Равєлін" арбітражний керуючий Мірошник І.В., який просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020, постановити нове рішення про відхилення апеляційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області, постанову Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 про визнання ТзОВ "Равєлін" банкрутом залишити без змін.
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначив неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №908/1692/17, від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241, від 04.09.2019 у справі №905/776/18, від 12.12.2019 у справі № 908/2512/18, від 15.05.2020 у справі №908/2717/19, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19.
В обґрунтування вимог касаційної скарги ліквідатор посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 1, 11, 23 Закону про банкрутство, статей 254, 264 ГПК України.
Аргументуючи вимоги про скасування прийнятої судом апеляційної інстанції постанови, скаржник зазначає про те, що апеляційний господарський суд переглянув постанову суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, не з`ясувавши її статус у цій справі, та питань, які були вирішенні судом першої інстанції, що стосуються прав, інтересів та обов`язків ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час визнання ТзОВ "Равєлін" банкрутом або порушення, яких саме прав, що стали підставою його звернення із скаргою, і якщо вони мали місце, то в чому саме полягають ці порушення.
При цьому скаржник вказує, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області в якості кредитора до ТзОВ "Равєлін" ні в досудовій процедурі, ні в провадженні у справі про банкрутство не зверталось.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її вимог, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
У додаткових поясненнях до касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області посилається на судову практику Верховного Суду у справах про банкрутство №916/3200/17, №910/1803/14, №908/2332/19, №904/7965/16, №5005/2329/2011, №911/5186/14.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Провадження у даній справі №908/2805/19 про банкрутство ТзОВ "Равелін" було відкрито ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 на підставі частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 21.10.2019).
Предметом касаційного перегляду у даній справі є постанова суду апеляційної інстанції
про скасування постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, яка була переглянута за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Ураховуючи обґрунтування прийняття судом апеляційної інстанції оскарженої постанови та доводи касаційної скарги, проблемним постало питання щодо статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, наявності у нього права на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.