ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/2656/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.)
за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області
до 1. Української міської ради Обухівського району Київської області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоінвест"
про визнання незаконним і скасування рішення та договору оренди земельної ділянки
за участю:
відповідача-2: 1) Рубан С.В. (директор), 2) Степанов О.О. (адвокат)
прокурор: Шекшеєва В.С. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі-прокурор) звернувся у суд з позовом в інтересах держави, що діє як позивач до Української міської ради Обухівського району Київської області (далі-відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна будівельна компанія "Укржитлоінвест" (далі-відповідач-2), згідно якого просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 62 сесії 6-го скликання від 13.11.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу-2 для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вул. Соснова та про надання земельної ділянки в оренду" (далі - Рішення);
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який укладений між відповідачами № 3210 від 25.11.2014 та скасувати його державну реєстрацію.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення прийнято відповідачем-1 з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки правових підстав для його прийняття не існувало, у зв`язку з чим Рішення та договір оренди, є такими, що суперечать вимогам законодавства.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Суди розглядали справу неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.11.2017 (суддя Бацуца В.М.), позов задоволено повністю.
2.3. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що Рішення прийнято відповідачем-1 незаконно, оскільки у встановленому законом порядку відповідні земельні торги для надання відповідачу-2 спірної земельної ділянки в оренду не проводились, у зв`язку з чим оспорюваний договір, який укладений на підставі Рішення, є недійсним.
2.4. Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
2.5. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини виникли 28.11.2012, тобто з моменту укладення договору про внесення змін в договір оренди від 26.02.2010, яке мало наслідком вилучення частини земельної ділянки для суспільних потреб, та до яких слід застосовувати ст.321 Закону України "Про оренду землі". При цьому суд послався на те, що Рішення та оспорюваний договір відповідають вимогам законодавства, а позов прокурора є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги перший заступник прокурора Київської області посилався на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що механізму надання в оренду земельної ділянки взамін тієї, що підлягає використанню для суспільних потреб, Закон України "Про оренду землі" чи інший нормативно-правовий акт не містять. При цьому скаржник посилається на те, що право на компенсацію втрат, пов`язаних з вилученням майна для потреб суспільної необхідності, виникає у суб`єкта з моменту прийняттям органом місцевого самоврядування рішення про викуп такого та має бути реалізовано до моменту його вилучення. Апеляційним судом проігноровано позиції Верховного Суду та Вищого господарського суду України, які викладені у постановах від 06.11.2018 від 30.05.2017 відповідно у даній справі, згідно яких незаконне використання земельної ділянки порушує правовий порядок розпорядження землею, тим самим надає підстави для звернення із цим позовом саме прокурора.
3.3. Відповідачі-2 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просить залишити оскаржувану постанову суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що 11.02.2010 відповідачем-1 на 53-ій сесії 5-го скликання прийнято рішення, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 в оренду для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком в м. Українка, в районі вулиці Будівельників, в межах Української міської ради Обухівського району Київської області та надано відповідачу-2 в оренду строком на 15-ть років, земельну ділянку, площею 4,1185 га.
4.2. 26.02.2010 між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач-2 та на підставі відповідного акта прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться в місті Українка, в районі вулиці Будівельників, в межах Української міської ради Обухівського району Київської області, загальною площею 4,1185 га, кадастровий номер 3223151000:01:029:0007 (далі-земельна ділянка), строком на 15-ть років. Даний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.
4.3. 08.12.2011 відповідачем-1 прийнято рішення "Про розгляд рішення виконкому Української міської ради № 371 від 24.11.2011", яким, серед іншого, вирішено: збудувати дитячий дошкільний навчальний заклад на 280 місць на частині земельної ділянки орієнтовною площею 1,15 га в районі вулиці Будівельників, що надана в оренду відповідачу-2; отримати згоду від відповідача-2 щодо припинення права оренди частини земельної ділянки орієнтовною площею 1,15 га із орендованої ним земельної ділянки; надати відповідачу-2 замість вилученої частини земельної ділянки в районі вул. Будівельників, земельну ділянку в межах м. Українка згідно з порядком, встановленим ст. 134 Земельного кодексу України.
4.4. Відповідач-2 листом від 22.12.2011 № 1104 надав згоду на вилучення частини земельної ділянки, орієнтовною площею 1,15 га, шляхом поділу земельної ділянки.
4.5. Рішенням відповідача-1 від 29.12.2011 "Про розгляд клопотання відповідача-2 щодо вилучення частини земельної ділянки орієнтованою площею 1,15 га із орендованої земельної ділянки площею 4, 1185 га" було надано дозвіл відповідачу-2 на розроблення відповідної документації із землеустрою щодо встановлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди, орієнтовною площею 2,9685 га із земельної ділянки.
4.6. 14.06.2012 відповідачем-1 прийнято рішення, яким, зокрема, внесені зміни до рішення відповідача-1 від 11.02.2010, затверджено технічну документацію із землеустрою, внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2010.
4.7. Рішенням відповідача-1 від 11.10.2012 внесено зміни до рішення від 14.06.2012, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки та припинено право користування відповідачу-2 земельною ділянкою 1,15 га, віднесено її до категорії земель житлової та громадської забудови та переведено її в землі запасу відповідача-1.
4.8. 28.11.2012 між відповідачами укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2010, яким внесені зміни до пунктів 1.1, 2.1 та 6.1 та, зокрема, передбачено передачу відповідачу-2 у користування для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення в районі вулиці Будівельників в м. Українка двох земельних ділянок площею 2,8489 га, кадастровий номер 3223151000:01:029:0010 та 0,1196 га, кадастровий номер 3223151000:01:029:0011. Даний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.
4.9. Рішенням відповідача-1 від 25.12.2012 надано дозвіл відповідачу-2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, строком на 15-ть років, орієнтовною площею 1,15 га (землі житлової та громадської забудови) в районі вул. Соснової в м. Українка для багатофункціонального житлового комплексу, замість вилученої для суспільних потреб земельної ділянки площею 1,15 га в районі вул. Будівельників.
4.10. Проект землеустрою щодо відведення в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, площею 1,0846 га, що розташована в м. Українка в районі вул. Соснової на території Української міської ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням - для будівництва багатофункціонального житлового комплексу, був погоджений відповідними державними установами.
4.11. 13.11.2014 відповідачем прийнято Рішення, на підставі якого, 25.11.2014 між відповідачами укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач-2 прийняв в оренду земельну ділянку, площею 1,0846 га для будівництва багатофункціонального житлового комплексу, кадастровий номер 3223151000:01:026:0027, яка розташована у Київській області, Обухівський район, м.Українка, в районі вул.Соснової. Даний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.
4.12. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.13. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
4.14. Згідно частини першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
4.15. Відповідно до частини першої статті 14 наведеного Закону, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
4.16. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.17. Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
4.18. Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
4.19. Пунктом 34 частини першої статті 26 "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.
4.20. Згідно з частиною десятою статті 59 наведеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
4.21. Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.