ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/1566/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Заступник прокурора Донецької області
представник позивача - Готка Ю. О., прокурор Офісу Генерального прокурора
відповідач-1 - Донецька обласна державна адміністрація обласної військово-цивільної адміністрації
представник відповідача-1 - не з`явився
відповідач-2 - Громадська організація "Криволуцький мисливець"
представник відповідача-2 - Ралітний О. М., голова
відповідач-3 - Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства
представник відповідача-3 - не з`явився
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (головуючий суддя Козир Т. П., судді Разіна Т. І., Чорногуз М. Г.) у справі Господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора Донецької області до Донецької обласної державної адміністрації обласної військово-цивільної адміністрації, Громадської організації "Криволуцький мисливець" та Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 розпорядження та визнання недійсним договору від 09.06.2016 про умови ведення мисливського господарства,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 05.07.2017 Заступник прокурора Донецької області (далі - Позивач, Прокурор) звернувся до Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації (далі - Відповідач-1, Адміністрація), Громадської організації "Криволуцький мисливець" (далі - Відповідач-2, Громадська організація) та Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - Відповідач-3, Управління) з позовом про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 розпорядження голови Адміністрації № 411 від 19.05.2016 "Про надання у користування мисливських угідь на території Донецької області Громадській організації "Криволуцький мисливець" загальною площею 6 823,3900 га (далі - Розпорядження); визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 09.06.2016, укладеного між Відповідачами-1 та 2 (далі - Договір).
1.2. Позовна заява мотивована тим, що Розпорядження прийнято всупереч вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" без погодження надання у користування Громадській організації у користування мисливських угідь з власниками та користувачами земельних ділянок, а розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 912 від 17.10.2016 "Про заборону здійснення полювання у мисливський сезон 2016/2017 років" взагалі заборонено здійснювати полювання на всі види мисливських тварин на території Донецької області. Також Прокурор зазначив, що заподіяння шкоди об`єктам тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і, які перебувають у державній власності, спричиняє порушення інтересів держави, у зв`язку з чим, враховуючи відсутність єдиного державного органу, який наділений повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства при наданні у користування мисливських угідь, Прокурор в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави. З огляду на наведене недійсним є і Договір, оскільки не відповідає вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
2. Розгляд справи судами
2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.
2.2. Постановою Верховного Суду (головуючий суддя Дроботова Т. Б, судді Пільков К. М., Чумак Ю. Я.) від 15.05.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 06.09.2017 у цій справі скасовано, а справу передано на новий розгляд за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3.1. 11.10.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення, яким в позові Прокурора відмовив повністю.
3.2. Судове рішення мотивоване тим, що Державне агентство лісових ресурсів України, Управління не заперечували проти надання Громадській організації у користування мисливських угідь, а відповідними листами Криволуцька сільська рада Донецької області, Ямпільська селищна рада Краснолиманського району Донецької області, Краснолиманська міська рада Донецької області надали згоду щодо надання у користування цих мисливських угідь, що, з урахуванням рішення облдержадміністрації, свідчить про відсутність порушень вимог природоохоронного законодавства при ухваленні Розпорядження та Договору; також суд вказав на відсутність доказів із визначенням землекористувачів станом на час ухвалення Розпорядження. Суд дійшов висновку про те, що Прокурор не довів, які саме вимоги, встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не були додержані сторонами під час укладення Договору. При цьому, з посиланням на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.11.2014 у справі № 21-405а14, суд зазначив, що спірне Розпорядження є ненормативним актом, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів конкретних осіб, це рішення вичерпало свою дію фактом його виконання - укладенням Договору, отже скасування цього Розпорядження не призведе до відновлення порушених або оспорюваних прав Позивача, оскільки обраний Прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
4. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
4.1. 18.02.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 скасовано; позов Прокурора залишено без розгляду.
4.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; та у разі відсутності такого органу. При цьому, звертаючись із цим позовом Прокурор послався на порушення інтересів держави щодо недотримання визначеної законодавством процедури погодження надання у користування земельних угідь, а також обмеження права користування, володіння та розпорядження власників та користувачів земельних ділянок, що передані у користування Громадській організації, відсутність погодження таких землекористувачів як ФГ "Ралітний", ТОВ АПФ "Роднік", СТОВ "Україна", СФГ "Гусак", в той час як чинним законодавством не передбачено звернення прокурора в інтересах суб`єкта господарювання. Крім того, суд вказав, що Прокурором не доведено, яким саме чином позбавлення Відповідача-2 права користування спірними мисливськими угіддями сприятиме задоволенню суспільного інтересу.
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності у цьому випадку та є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. Заступник прокурора Донецької області (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 про залишення позову без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
6. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
6.1. Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 55, 226, 308, 310 ГПК України.
6.2. Поза увагою суду залишились зазначені Прокурором порушення порядку надання у користування мисливських угідь. Відповідно до статей 10, 16, 22 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 10, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, земля перебуває під особливою охороною держави, а органи місцевого самоврядування представляють відповідні територіальні громади, які мають повноваження щодо розпорядження землями та надання в користування мисливських угідь.
6.3. Прокурор у позові зазначив про відсутність єдиного органу, який наділений повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства при наданні у користування мисливських угідь та на звернення суду з цих питань.
6.4. Прокурор обрав спосіб захисту прав держави щодо визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним укладеного Договору, який забезпечить справедливий баланс публічного та приватного інтересів сторін у справі, отже висновки суду про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України, враховуючи також, що наявність чи відсутність порушення інтересів держави встановлюватиме суд під час розгляду справи, за результатами буде ухвалено відповідне судове рішення по суті спору, тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. 03.05.2019 Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 залишити без змін; справу розглянути без участі представника Відповідача-1.
7.2. Твердження Скаржника про відсутність органу, який здійснює захист інтересів держави у таких правовідносинах, не відповідає дійсності, оскільки таким центральним органом виконавчої влади є Державне агентство лісових ресурсів України.
7.3. Посилання Скаржника на статті 10, 16, 22 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" незрозуміле та неналежне, оскільки зазначені норми не містять норм щодо розпорядження земельними ділянками та не встановлюють повноважень сільських, селищних, міських рад з надання мисливських угідь у користування.
7.4. Надання мисливських угідь у користування не пов`язане із вилученням земельних ділянок у їх власників або користувачів та обмеження в користуванні ними.
7.5. 03.05.2019 Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що Позивач ні в позові, ні під час неодноразових судових розглядів справи не навів жодної підстави звернення з позовом, приймаючи на себе функції іншого державного органу, та не зазначив, які саме дії чи бездіяльність відповідного органу свідчать, що такий орган не здійснює або неналежним чином здійснює державний контроль та чим саме порушено інтереси держави Розпорядженням.
7.6. В позовній заяві не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави та не обґрунтовано необхідність їх захисту, а також не вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, або про відсутність такого органу.
8. Розгляд справи Судом
8.1. 22.04.2019 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора та призначив розгляд справи у судовому засіданні.
8.2. 21.05.2019 Суд зупинив провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.
8.3. Ухвалою від 04.10.2019 провадження у справі поновлено та призначено її розгляд.
8.4. 05.11.2019 Суд зупинив провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
8.5. Ухвалою від 10.08.2020 провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 18.08.2020.
8.6. У судовому засіданні 18.08.2020 розгляд справи відкладено на 01.09.2020.
8.7. Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 жовтня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) установлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого з 12.03.2020 постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
8.8. В той же час Cуд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.