Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 641/11756/15-к
провадження № 51-6887км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника Найдьонової О.Г. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Найдьонової О.Г. на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2017 року й ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220540002456, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК до позбавлення волі на строк 9 років.
Постановлено відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 17 жовтня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вироком установлено, що 17 жовтня 2015 року приблизно о 20:00 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 під час сварки із сестрою ОСОБА_2 з неприязні з метою вбивства побутовим ножем завдав останній одного удару в грудну клітку зліва, після чого з місця вчинення злочину пішов. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_2 не настала з причин, які не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки потерпілій вчасно було надано медичну допомогу.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 березня
2018 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, пом`якшено засудженому покарання за ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК до позбавлення волі на строк
7 років 6 місяців. У решті вирок залишено без зміни.
Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 лютого 2019 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Постановлено на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України
від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII) зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 17 жовтня 2015 року по 15 березня 2018 року та з 28 лютого
2019 року по 01 квітня 2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; з 16 березня 2018 року по 27 лютого 2019 року з розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Найдьонова О.Г. порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в ОСОБА_1 не було наміру вбивати потерпілу, а тому в його діях відсутній склад інкримінованого злочину (суб`єктивна сторона), про що свідчать наявні у справі докази, яким суд, постановляючи вирок, дав неправильну оцінку. На думку захисника, дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані неправильно. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на порушення, допущені місцевим судом, та, залишаючи апеляційні скарги сторони захисту без задоволення, своє рішення належним чином не мотивував. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Також, за змістом касаційної скарги захисник вважає призначене засудженому ОСОБА_1 покарання таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК внаслідок суворості.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Найдьонова О.Г. та засуджений ОСОБА_1 у режимі відеоконференції підтримали касаційну скаргу та просили скасувати судові рішення із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Прокурор вважав, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, проте судові рішення щодо ОСОБА_1 мають бути змінені в порядку ст. 433 КПК із зменшенням засудженому покарання за ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК до позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, переглядаючи судові рішення, суд касаційної інстанції виходить із встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
У касаційній скарзі захисник, не заперечуючи факту завдання
ОСОБА_1 потерпілій ножового порання, зазначає, що останній не мав умислу на позбавлення її життя, а тому дії засудженого неправильно розцінено судовими інстанціями як замах на умисне вбивство ОСОБА_2 .
Разом із тим, як видно з матеріалів справи, такі доводи сторони захисту були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і як такі, що не знайшли свого підтвердження, обґрунтовано визнані безпідставними. Колегія суддів погоджується з таким висновком судових інстанцій, оскільки він ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.