Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 725/3707/18
провадження № 61-6763св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Обласна комунальна установа "Лікарня швидкої медичної допомоги", Міністерство охорони здоров`я,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року у складі судді Федіної А. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Обласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги", Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обласної комунальної установи "Лікарня швидкої медичної допомоги" (далі - ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги"), Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що внаслідок ненадання кваліфікованої медичної допомоги лікарем ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги" ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її вагітна донька - ОСОБА_3 .
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 140 Кримінального кодексу України (далі - КК України), і призначено йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі з позбавленням права займатись лікарською діяльністю на строк один рік. Цим же вироком суду ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом основного і додаткового покарання на підставі пункту "ґ" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році".
Враховуючи наведені обставини, а також те, що ОСОБА_2 працював на посаді завідуючого дитячим травматологічним відділенням для дітей ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги" та за сумісництвом - лікарем-травматологом, ОСОБА_1 вважає, що вказаний заклад охорони здоров`я повинен нести відповідальність за шкоду, завдану його діями.
Крім цього, ОСОБА_1 вважає, що відповідальність за завдану шкоду слід також покласти на Міністерство охорони здоров`я України.
ОСОБА_1 зазначила, що понесла витрати на поховання доньки, які складаються із: витрат на зберігання тіла в морзі в розмірі 1 950 грн.; витрат на церковне таїнство - обряд поховання в розмірі 50 грн; витрат на придбання одягу для поховання - 2 930 грн; витрат на придбання продуктів харчування та організацію поминального обіду - 9 730 грн, всього на загальну суму 14 660 грн.
ОСОБА_1 планує встановити на могилі доньки надгробний пам`ятник, вартість якого згідно інформаційного сайту з мережі інтернет буде становити 116 543 грн.
Посилалась на те, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 професійних обов`язків вона втратила доньку, яка була на п`ятому місяці вагітності. Смерть доньки спричинила їй моральні страждання, розмір яких вона оцінює в сумі 3 000 000 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачів на її користь 131 203 грн витрат у рахунок відшкодування майнової шкоди та 3 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 14 660 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини сторін виникли з підстав відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої позивачці лікарем ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги" під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тому саме ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги" повинна відшкодовувати завдану позивачці шкоду. Судом не встановлено будь-яких підстав для покладення юридичної відповідальності за завдану позивачці шкоду на Міністерство охорони здоров`я України.
Вимоги про відшкодування витрат на влаштування надгробного пам`ятника не підлягають задоволенню, оскільки стаття 1201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає відшкодування тих витрат на спорудження надгробного пам`ятника, які вже понесені, а не спрямовані на майбутнє.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував душевні страждання позивачки у зв`язку зі смертю вагітної доньки та втратою її ненародженої дитини, а також принцип справедливості та розумності, і ступінь вини відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги" задоволено частково, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року в частині стягнення витрат на проведення поминального обіду в розмірі 9 730 грн скасовано, в цій частині ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
Визначено, що загальна сума майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги" на користь ОСОБА_1, становить 4 930 грн.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 4 930 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн саме з ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги".
Скасування рішення суду першої інстанції в частині відшкодування витрат на проведення поминального обіду в розмірі 9 730 грн обґрунтовано неправильним застосуванням судом статті 1167 ЦК України до спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин вимоги статей 1167, 1173, 1174 ЦК України, а також не врахували при визначенні розміру моральної шкоди глибину і тривалість її страждань.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги" та Міністерство охорони здоров`я України зазначили, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті на підставі повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення у справі, з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 лютого 2019 року і витребувано із Першотравневого районного суду м. Чернівці цивільну справу № 725/3707/18.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.