Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 475/984/16-ц
провадження № 61-973св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Шляховий",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року
у складі суду Єгорової Н. І., додаткове рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року у складі суду Єгорової Н. І. та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року
в складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Шляховий" (далі -
ТДВ "Шляховий") про проведення розрахунку, видачі довідки, наказу про звільнення з роботи, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він з 1971 року працював у радгоспі "Шляховий" на різних посадах. Наказом від 05 квітня 1996 року його було звільнено з роботи на підставі пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), хоча він продовжував працювати по 31 грудня 1997 року. Вважав звільнення з роботи незаконним, при звільненні відповідач
з ним не розрахувався.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив:
- зобов`язати провести з ним розрахунок у зв`язку з наявністю заборгованості по заробітній платі;
- зобов`язати видати довідку про роботу та розмір середнього заробітку за останні два роки роботи;
- зобов`язати видати копію наказу про звільнення;
- відшкодувати 50 000 грн компенсації моральної шкоди.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТДВ "Шляховий", в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 30 000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 квітня 1996 року по день ухвалення рішення у справі та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2017 року зазначений позов об`єднано з первісним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ "Шляховий" про проведення розрахунку, видачі довідки, відшкодування моральної шкоди за незаконні дії відповідача та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.
Додатковим рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року резолютивну частину рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року викладено у такій редакції: "В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ "Шляховий" про проведення розрахунку, видачі довідки, наказу про звільнення з роботи, відшкодування моральної шкоди за незаконні дії відповідача та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити".
Суд першої інстанції керувався тим, що оскільки довідка про заробітну плату та наказ про звільнення з роботи позивачеві підприємством надані, то спір в цій частині позовних вимог відсутній. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні виплачується у разі наявності заборгованості по заробітній платі на день звільнення, яку позивач в судовому засіданні не довів. Спір про стягнення з ТДВ "Шляховий" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки вже вирішувався судом, при розгляді цього спору позивач не зазначив суму заборгованості заробітної плати, яке підприємство начебто заборгувало ОСОБА_1 на відміну від спору, який розглядається судом на даний час. Через недоведеність фактів порушення прав ОСОБА_1 про його звільнення з роботи у квітні 1996 року та здійснені
з ним розрахунку відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 до ТДВ "Шляховий" про проведення розрахунку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди за цими вимогамискасовано, провадження
у справі в цій частині закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України.
Апеляційний суд керувався тим, що існує рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2015 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ "Шляховий" про стягнення заборгованості по заробітній платі за 1995 - 1997 роки відмовлено,
а також рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 липня 2016 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2016 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ "Шляховий" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 до ТДВ "Шляховий" про зобов`язання видати довідку та наказ, а також про відшкодування моральної шкоди, відхилено. Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд керувався тим, що з доданих до позовної заяви документів вбачається, що у позивача були наявні: витяг з наказу ТДВ "Шляховий" №9-к від 05 квітня 1996р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи, копія трудової книжки з даними про роботу у відповідача, а також довідка по заробітній платі за період 1993-1996 роки. ТДВ "Шляховий" надавалась довідка про заробітну плату ОСОБА_1 , а також наказ про його звільнення з роботи.
За таких обставин суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав, передбачених ст.ст.49,2371 КЗпП, для покладення на відповідача обов`язку по видачі вказаних документів та відшкодування моральної шкоди.