Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 303/5440/17
провадження № 61-37068св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Мукачівський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Національна поліція України, Державна казначейська служба України,
треті особи: слідчий слідчого відділу Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Яцканич Володимир Миколайович, прокурор Мукачівської місцевої прокуратури Галай Михайло Михайлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2017 року у складі судді Куцкір Ю. Ю. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Куштана Б. П., Мацунича М. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Національної поліції України, Державної казначейської служби України, треті особи: слідчий слідчого відділу Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Яцканич Володимир Миколайович, прокурор Мукачівської місцевої прокуратури Галай Михайло Михайлович, про відшкодування моральної шкоди.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - Мукачівський ВП ГУНП в Закарпатській області), Національної поліції України, Державної казначейської служби України, треті особи: слідчий слідчого відділу Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області Яцканич В. М., прокурор Мукачівської місцевої прокуратури Галай М. М., про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 09 січня 2014 року Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12014070040000086 за підозрою у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
03 лютого 2014 року Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12014070040000343 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Вказані кримінальні провадження слідчим Мукачівського МВ (з обслуговування м. Мукачево та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області об`єднано в одне провадження № 12014070040000086.
04 лютого 2014 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру, згідно якої його підозрювали у вчиненні двох злочинів, а саме щодо незаконного збуту психотропних речовин 25 січня 2014 року та 03 лютого 2014 року.
У період з 04 лютого 2014 року по 13 лютого 2014 року ОСОБА_1 перебував під вартою. 28 березня 2014 року йому було вручено обвинувальний акт по вищезазначеному кримінальному провадженню.
Позивач зазначає, що вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 виправдано за епізодом від 25 січня 2014 року та засуджено за іншим епізодом від 03 лютого 2014 року. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2015 року вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2015 року скасовано, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2015 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині визнання винним та засудження за частиною другою статті 307 КК України скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 січня 2017 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 повернуто прокурору.
22 червня 2017 року прокурор Мукачівської місцевої прокуратури Галай М. М. вручив ОСОБА_1 новий обвинувальний акт за тими ж самими двома епізодами інкримінованих злочинів.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 18 липня 2017 року кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України в частині обвинувачення за епізодом від 25 січня 2014 року закрито на підставі пункту 6 частини першої статті 284 КПК України (тобто існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, яким ОСОБА_1 виправдано за епізодом від 25 січня 2014 року). Дана ухвала набрала законної сили 25 липня 2017 року.
Позивач зазначав, що у період із 09 січня 2014 року до 25 липня 2017 року щодо нього здійснювалося незаконне досудове розслідування, притягнення до кримінальної відповідальності, тримання під вартою, у зв`язку з чим він втратив ділову репутацію, погіршилися зв`язки з рідними, дружина з ним розлучилася, син уникає батька. Просив суд стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 342 800,00 грн, нараховану у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2017 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Заочне рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів наявність підстав, передбачених статтею 1, 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", що дають право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить передати матеріали справи для розгляду до Великої Палати Верховного Суду, заочне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
15 липня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що згідно з вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України в частині обвинувачення за епізодом від 25 січня 2014 року.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2018 року Національна поліція України надіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначила, що вищезазначена касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 09 січня 2014 року Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12014070040000086 за підозрою у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України (а. с. 10).
03 лютого 2014 року Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12014070040000343 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України (а. с. 11).
Вказані кримінальні провадження слідчим Мукачівського МВ (з обслуговування м. Мукачево та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області об`єднано в одне провадження № 12014070040000086 і 04 лютого 2014 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру, згідно якої його підозрювали у вчиненні двох кримінальних правопорушень - незаконному збуті психотропних речовин 25 січня 2014 року та 03 лютого 2014 року (а. с. 12, 13).
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 307 КК України. У вказаному вироку зазначено, що під час дослідження доказів сторона обвинувачення не надала суду жодного доказу про вчинення ОСОБА_1 кримінального злочину, який мав місце 25 січня 2014 року, а тому суд прийшов до переконання, що кваліфікуючу ознаку злочину, передбачену частиною другою статті 307 - повторність - слід виключити (а. с. 16 - 18).
В подальшому, за результатами перегляду кримінального провадження судами апеляційної та касаційної інстанцій (ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2015 року, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року, ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року) вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині визнання винним та засудження за частиною другою статті 307 КК України скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження (а. с. 19, 20, 37 - 43).
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 січня 2017 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 повернуто прокурору (а. с. 21).
22 червня 2017 року прокурор Мукачівської місцевої прокуратури Галай М. М. вручив ОСОБА_1 новий обвинувальний акт за тими самими двома епізодами інкримінованих злочинів (а. с. 22, 23).
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2017 року кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України в частині обвинувачення за епізодом від 25 січня 2014 року закрито на підставі пункту 6 частини першої статті 284 КПК України (тобто існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, яким ОСОБА_1 виправдано за епізодом від 25 січня 2014 року).
Вказана ухвала набрала законної сили (а. с. 24, 25).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.