Постанова
Іменем України
07 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 522/4240/15-ц
провадження № 61-9859св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,
представник відповідача -ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду
м. Одеси, у складі судді Чернявської Л. М., від 11 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М., від 06 лютого 2020 року.
Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, про що 14 лютого 2004 року Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління
м. Одеси зроблено запис у Книзі реєстрації актів про одруження за № 27. Сторони мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що за період шлюбу подружжям набуто спільне рухоме та нерухоме майно. Посилалась на те, що з травня 2014 року вони проживають окремо, спільне господарство не ведеться. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси 10 березня 2015 року шлюб між сторонами розірвано. Зазначала, що вона є інвалідом другої групи, неповнолітня дочка проживає з нею та знаходиться на її повному утриманні, тому при поділі майна потрібно відступити від рівності часток подружжя.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд поділити спільну сумісну власність подружжя з відступленням від рівності часток дружини та чоловіка та визнати за нею право власності на майно загальною вартістю 1 986 241, 20 грн, а саме: 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 із парко-місцем НОМЕР_5, вартістю 1 852 053, 36 грн; побутову техніку, яка знаходиться у зазначеній квартирі; визнати за нею право користування частиною прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 (парко-місце НОМЕР_5 ); визнати за ОСОБА_3 право власності на майно загальною вартістю 1 677 965, 70 грн: 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 926 026, 66 грн; нежитлове приміщення НОМЕР_6 у будинку АДРЕСА_2, вартістю
20 015 грн; автомобіль HONDA CIVIC, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 177 117, 90 грн; автомобіль HONDA ACCORD,
2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 503 616 грн; побутову техніку, яка знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 .
У червні 2015 року ОСОБА_3 пред`явив зустрічний позов
до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне майно подружжя має бути поділено порівну, так як підстав відступати від принципу рівності часток майна немає. Вказував, що інвалідність дружини наступила в дитинстві, а не з його вини, оскільки він весь час їхнього сімейного життя піклувався про дружину. Стан здоров?я ОСОБА_1 дозволяє їй працювати. Крім того, вартість майна, яке розміщено в спірній квартирі, є досить значною, що робить несправедливим поділ майна, який запропоновано ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначені обставини, доповнивши позов, ОСОБА_3 просив суд визнати за ним та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину за кожним квартири АДРЕСА_1 ; встановити порядок користування квартирою
АДРЕСА_1 , згідно якого виділити
у користування ОСОБА_1 з дитиною кімнату, площею 20,4 кв. м, виділити йому у користування кімнату, площею 13,5 кв. м. Усі інші нежитлові приміщення спірної квартири залишити у спільному користуванні сторін та їхньої дитини. Також просив поділити нежитлове приміщення
НОМЕР_6 (кладова) по 1/2 частині згідно з висновком експерта від 04 квітня 2016 року № СЕ-2-1-176.16; припинити його право власності на частку у спільному майні - автомобілі HONDA CIVIC, 2007 року випуску, та визнати право власності на зазначений автомобіль за ОСОБА_1 ; стягнути з
ОСОБА_1 на його користь 129 035 грн в якості грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля HONDA CIVIC, 2007 року випуску; всю побутову техніку, яка знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 залишити в спільному користуванні сторін; зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, нежитловим приміщенням НОМЕР_6, а також побутовою технікою; вселити його у квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності за кожним
на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Встановлено порядок користування квартирою
АДРЕСА_1 , згідно якого виділено
у користування ОСОБА_1 з дитиною житлову кімнату спірної квартири, площею 20,4 кв. м, а ОСОБА_3 виділено у користування житлову кімнату спірної квартири, площею 13,5 кв. м. Усі інші нежитлові приміщення спірної квартири, включно з кухнею площею 33,4 кв. м, санвузлом площею 9,7 кв. м та коридором площею 12,3 кв. м залишено у спільному користуванні сторін та їхньої дитини.
Нежитлове приміщення НОМЕР_6 (кладова) поділено по 1/2 частині згідно
з висновком експерта № СЕ-2-1-176.16 від 04 квітня 2016 року шляхом влаштування глухої перегородки упоперек приміщення (поділивши на дві рівні частини по ширині), а також влаштувавши дверний проріз з дверима
у стіні, протилежній існуючому входу; розгалуження електропостачання на дві індивідуальні частини у встановленому законодавством порядку.
Припинено право власності ОСОБА_3 на частку у спільному майні - автомобіль HONDA CIVIC, 2007 року випуску, реєстраційний номер
НОМЕР_1 , та визнано право власності на зазначений автомобіль за
ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 129 035 грн у якості грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля HONDA CIVIC,
2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Всю побутову техніку, яка знаходиться у квартирі
АДРЕСА_1 , залишено в спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , нежитловим приміщенням НОМЕР_6, а також побутовою технікою, яка знаходиться у зазначеній квартирі.
Вселено ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 .
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси
від 19 березня 2020 року поділено нежитлове приміщення НОМЕР_6 (кладова) в будинку АДРЕСА_2 по 1/2 частині згідно з висновком експерта від 04 квітня 2016 року № СЕ-2-1-176.16, шляхом влаштування глухої перегородки упоперек приміщення (поділивши на дві рівні частини по ширині), а також влаштувавши дверний проріз з дверима у стіні, протилежній існуючому входу; розгалужити електропостачання на дві індивідуальні частини у встановленому законодавством порядку.
Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині нежитлового приміщення НОМЕР_6 (кладова) в будинку АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що істотні обставини, зазначені у частинах другій-третій статті 70 СК України, як підстави для відступу від засади рівності часток подружжя, відсутні. Вирішуючи питання про можливість поділу спірної квартири, районний суд виходив з того, що частки сторін є рівними, а ОСОБА_3 іншого житла, крім спірної квартири, не має. Крім того, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1, самовільно користуючись спірним транспортним засобом, стала учасником дорожньо-транспортної пригоди та суттєво пошкодила автомобіль. При цьому, суд зазначив, що ОСОБА_3 згоди на користування спірним автомобілем ОСОБА_1 не надавав, отже він має право на отримання грошової компенсації за 1/2 частину автомобіля. На думку суду першої інстанції, вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 у частині обов`язку не чинити перешкоди в користуванні власністю та вселення в квартиру є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року
в частині поділу спільного майна подружжя - автомобіля марки HONDA CIVIC, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, скасовано. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право спільної часткової власності по 1/2 частині на автомобіль HONDA CIVIC, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 не довела наявність обставин, передбачених частинами другою-третьою статті 70 СК України, для відступлення від засад рівності часток подружжя, що є її процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, тому районний суд правильно вважавчастки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у спільному майні (квартира, кладова, автомобіль, побутова техніка) рівними. Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо незалучення до участі у справі органу опіки та піклування, вказавши, що при вирішенні позову про поділ спільного майна подружжя права та інтереси дитини не порушуються. Також суд апеляційної інстанції погодився з тим, що ОСОБА_1 не спростувала доводи ОСОБА_3 про наявність з її боку перешкод у користуванні ним спірною квартирою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалити нове рішення у цій частині про залишення позову без задоволення, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постановах Верховного Суду
від 07 листопада 2018 року у справі № 405/2391/15-ц, від 27 лютого
2019 року у справі № 755/4757/16-ц, від 05 квітня 2018 року у справі
№ 404/1515/16-ц, а також у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій не врахували положення СК України щодо презумпції спільності права власності подружжя, відповідно до якої на відповідача покладається тягар її спростування. Заявник посилається на те, що суди не взяли до уваги, що вона є інвалідом другої групи та проживає разом із неповнолітньою дочкою, яка повністю перебуває на її утриманні. Вказує, що ОСОБА_3 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та приховує свої реальні доходи, за її заявою стосовно ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження № 42017160000000269 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КК України. Зазначає, що суд вирішив питання про житлові права неповнолітньої дитини без участі у справі органу опіки та піклування, а також не заслухавши думку дитини. ОСОБА_1 наголошувала на тому, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що вона чинить ОСОБА_3 перешкоди у користуванні квартирою, суд не з`ясував причини непроживання відповідача у спірній квартирі.
Судові рішення оскаржуються лише у частині задоволення зустрічних позовних вимог, тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу положень статті 400 ЦПК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 лютого 2004 року між сторонами зареєстровано шлюб, про що Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління м. Одеси зроблено запис у книзі реєстрації актів про одруження № 27.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 17 лютого 2004 року НОМЕР_4 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2015 року у справі № 522/16482/14-ц шлюб між сторонами розірвано.
Під час шлюбу сторонами набуто спільне майно, а саме:квартиру АДРЕСА_1 ; меблі, посуд, інші предмети побуту, побутову техніку, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення
НОМЕР_6 (кладову) у будинку АДРЕСА_2 ; автомобіль HONDA CIVIC, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства (цукровий діабет). Разом з тим, встановлено, що стан здоров`я ОСОБА_1 дозволяє їй працювати та самостійно заробляти собі на життя.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2016 року у справі № 522/4239/15-ц змінено рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 19 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої
дочки - в частині визначення розміру стягнутих аліментів з 1/4 частини з усіх видів заробітку(доходу) але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на тверду грошову суму в розмірі 5 тис. грн щомісячно з врахуванням сплачених платежів у загальному розмірі