Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 638/9285/19
провадження № 61-3446св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, у складі судді Штих Т. В.,
від 02 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
від 29 січня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "Приватбанк", Банк) про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання.
Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2009 року між сторонами було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) "Стандарт" № SAMDN01000707782984 у розмірі 100 000 грн строком
на 3 місяці із щомісячною сплатою процентів у розмірі 21 % річних. На підставі пункту 6 зазначеного договору строк його дії неодноразово продовжувався до 2014 року.
Крім того, 13 лютого 2008 року та 30 вересня 2009 року між сторонами були укладені договори № SAMDN25000700905929 та № SAMDN01000707783070, за умовами яких позивач вніс на депозит грошові кошти у розмірі
20 000 доларів США та 10 000 доларів США відповідно.
В подальшому вказані банківські вклади були переоформлені на підставі заяв № SAMDN01000710906106 від 18 червня 2010 року та
№ SAMDN01000711065047 від 01 липня 2010 року і вже після цього неодноразово автоматично продовжувались до 2014 року.
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення з відповідача сум вкладів та рішенням цього суду від 29 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2019 року, у справі № 638/17970/15-ц стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь позивача суми депозитних вкладів у розмірі 100 000 грн, 10 000 доларів США та 20 000 доларів США.
Посилаючись на те, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року було примусово виконано лише16 квітня 2019 року, а отже банк допустив порушення строків виконання грошового зобов`язання з повернення вкладів, з урахуванням поданих уточнень, позивач просив суд стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь:
- за договором банківського строкового вкладу (депозиту) "Строковий"
№ SAMDN01000707782984 від 30 вересня 2009 року за період
з 21 червня 2016 року по 15 квітня 2019 року 3 % річних за прострочення повернення банківського вкладу в сумі 9 008, 22 грн, інфляційні втрати в сумі 38 056, 83 грн, проценти за користування вкладом в сумі 59 500 грн і за період з 21 червня 2018 року по
15 квітня 2019 року 3% пені за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі 894 000 грн;
- за договором № SAMDN01000711065047 від 01 липня 2010 року за період з 21 червня 2016 року по 15 квітня 2019 року 3 % річних за прострочення повернення банківського вкладу в сумі 900, 82 доларів США, проценти за користування вкладом в сумі 2 691, 78 доларів США і за період з 21 червня 2018 року по 15 квітня 2019 року 3% пені за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі
2 258 553, 06 грн;
- за договором № SAMDN01000710906106 від 18 червня 2010 року за період з 21 червня 2016 року по 15 квітня 2019 року 3 % річних за прострочення повернення банківського вкладу в сумі
1 801, 64 доларів США, проценти за користування вкладом в сумі 5 950 доларів США, і за період з 21 червня 2018 року по 15 квітня
2019 року 3% пені за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі 4 517 106, 11 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня
2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 жовтня 2019 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 :
- 3 % річних за прострочення повернення банківського вкладу згідно договору банківського строкового вкладу (депозиту) "Строковий" № SAMDN01000707782984 від 30 вересня 2009 року в сумі 8 449, 31 грн та інфляційні втрати в сумі 38 056, 83 грн;
- 3 % річних за прострочення повернення банківського вкладу згідно договору № SAMDN01000711065047 від 01 липня 2010 року в сумі
8 44, 93 долара США.
- 3 % річних за прострочення повернення банківського вкладу згідно договору № SAMDN01000710906106 від 18 червня 2010 року в сумі
1 689, 86 доларів США.
- 3 % пені за кожний день прострочення повернення вкладу згідно договору банківського строкового вкладу (депозиту) "Строковий" № SAMDN01000707782984 від 30 вересня 2009 року в сумі 298 000 грн.
- 3 % пені за кожний день прострочення повернення вкладу згідно договору № SAMDN01000711065047 від 01 липня 2010 року в сумі 752 851, 02 грн;
- 3 % пені за кожний день прострочення повернення вкладу згідно договору № SAMDN01000710906106 від 18 червня 2010 року в сумі 1 505 702, 04 грн;
- проценти за користування вкладом згідно договору банківського строкового вкладу (депозиту) "Строковий" № SAMDN01000707782984
від 30 вересня 2009 року гривень за період з 21 червня 2016 року
по 15 квітня 2019 року в сумі 59 500 грн;
- проценти за користування вкладом згідно договору
№ SAMDN01000711065047 від 01 липня 2010 року за період з 21 червня
2016 року по 15 квітня 2019 року в сумі 2 691, 78 доларів США.
- проценти за користування вкладом згідно договору
№ SAMDN01000710906106 від 18 червня 2010 року за період з 21 червня 2016 року по 15 квітня 2019 року в сумі 5 950 доларів США.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив триваюче порушення прав позивача щодо повернення вкладів та виплати нарахованих на суми вкладів процентів за користування коштами вкладника, внаслідок чого були порушені права позивача як користувача банківських послуг, а отже останній має право вимагати повернення за договором банківського строкового вкладу (депозиту) "Строковий"
№ SAMDN01000707782984 від 30 вересня 2009 року інфляційних нарахувань, а за договором банківського строкового вкладу (депозиту) "Строковий"
№ SAMDN01000707782984 від 30 вересня 2009 року та договорами
№ SAMDN01000711065047 від 01 липня 2010 року та
№ SAMDN01000710906106 від 18 червня 2010 року процентів та 3 % річних в межах трирічного строку позовної давності, пені нарахованої в межах річного строку, що передував зверненню позивача до суду.
Визначаючи розмір процентів за користування коштами вкладника, яка підлягає стягненню суд виходив з того, що укладені між сторонами договори банківського вкладу не були достроково розірвані у 2014 році. Зазначені депозитні договори не містять права на односторонню відмову від зобов`язань за ініціативи будь-якої зі сторін. Крім того, судом було враховано, що рішення керівного органу Банку про встановлення процентної ставки для вкладів на вимогу не було доведене до відома позивача, та з наданих суду доказів неможливо встановити його первісну дійсну редакцію, що була чинною саме на момент укладення депозитних договорів.
Врахувавши розмір невиконаного зобов`язання відповідача за вкладами (947 200) грн, суму невиплачених процентів та застосовані до
АТ КБ "ПриватБанк" заходи цивільно-правової відповідальності згідно статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), керуючись принципами розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності, тривалість порушення прав позивач, суд вважав за можливе зменшити утричі розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2019 року в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за договором № SAMDN01000707782984
від 30 вересня 2009 року змінено та зменшено розмір стягнення інфляційних втрат з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського строкового вкладу (депозиту) "Строковий" № SAMDN01000707782984 від 30 вересня 2009 року із суми 38 056, 83 грн до 37 790 грн.
В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова
від 02 жовтня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 29 січня 2020 року, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 процентів за користування коштами вкладника, 3 % річних за прострочення повернення банківського вкладу, пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та їх розрахунками наведеними судом.
При цьому, колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги щодо того, що при визначенні розміру процентів за користування коштів вкладника, який підлягає стягненню, суд першої інстанції повинен був застосувати розмір процентів, який звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу, посилаючись на те, що надані відповідачем копії наказів голови Правління банку про встановлення процентної ставки за вкладами "на вимогу" не є належними доказами по справі, оскільки повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в процентні ставки за вкладами. Також апеляційним судом враховано відсутність доказів того, що саме цей наказ був чинний (і з його змістом був ознайомлений позивач) при укладенні та продовженні строків дії його депозитних договорів, а в нього в різні часи не вносились зручні для Банку зміни.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій у лютому 2020 року касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", від імені якого діє представник - адвокат Куценко О. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 процентів за користування вкладами, 3 % пені, інфляційних втрат, судових витрат по сплаті судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, а саме:
- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського строкового вкладу (депозиту) "Строковий"
№ SAMDN01000707782984 від 30 вересня 2009 року за період
з 21 червня 2016 року по 15 квітня 2019 року інфляційні втрати в сумі 36 553, 80 грн, проценти за користування вкладом в сумі 885, 22 грн та 3% пені за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі 885, 22 грн; за договором № SAMDN01000711065047 від 01 липня
2010 року за період з 21 червня 2016 року по 15 квітня 2019 року проценти за користування вкладом в сумі 88, 51 доларів США та
3% пені за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі
2 236, 06 грн та за договором № SAMDN01000710906106 від 18 червня 2010 року за період з 21 червня 2016 року по 15 квітня 2019 року проценти за користування вкладом в сумі 177, 04 доларів США та
3% пені за кожний день прострочення повернення вкладу в
сумі 4 472, 63 грн.
- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі пропорційному до задоволених судом позовних вимог,
а в іншій частині рішенняДзержинського районного суду м. Харкова
від 02 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 29 січня 2020 року залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду. Зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова
від 02 жовтня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду
від 29 січня 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У квітні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц;
- у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі
№ 760/3445/15-ц; від 07 листопада 2018 року у справі № 592/6332/15-ц;
від 31 жовтня 2018 року у справі № 554/3200/16-ц; від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17; від 10 липня 2019 року у справі № 335/11482/16-ц,
від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17; від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц;
від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18.
Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували положення статті 1070 ЦК України до спірних правовідносин. Наголошує на тому, що дія укладених між сторонами договорів банківського вкладу припинилась в односторонньому порядку згідно заяви позивача від 29 вересня 2014 року, а відтак, проценти за користування коштами вкладника за період після розірвання договору банківського вкладу мають розраховуватись за відсотковою ставкою по вкладу "на вимогу" (1 %) у період з 21 червня
2016 року по 03 травня 2017 року та за відсотковою ставкою по вкладу
"до запитання" (0, 01 %) починаючи з 04 травня 2017 року по 15 квітня
2019 року.
Звертає увагу касаційного суду, що розмір пені стягнутий судовами є очевидно завищеним, не відповідає принципу розумності та справедливості, засадам цивільного судочинства. Суди не встановили баланс між застосованим до відповідача заходом відповідальності у вигляді стягнення неустойки та оцінкою дійсного розміру збитків, понесених позивачем.
Судами першої та апеляційної інстанцій не було взято в повній мірі до уваги наданий Банком розрахунок інфляційних нарахувань в межах загального строку позовної давності.
Крім того, суд першої інстанції при стягненні з відповідача на користь держави судового збору допустив порушення норм процесуального права та невірне застосування Закону України "Про судовий збір", стягнувши судовий збір у розмірі, що не є пропорційним до задоволених судом позовних вимог з урахуванням максимального розміру судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2019 року та постанова Харківського апеляційного суду від 29 січня 2020 року в частині вирішення вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 3 % річних за прострочення повернення банківських вкладів в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий його представником - адвокатом Романченком О. М., на касаційну скаргу, в якому представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просив рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 січня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
Звертає увагу касаційного суду, що касаційна скарга ґрунтується на довільному тлумаченні відповідачем норм права та положень депозитних договорів із посиланням на судову практику у схожих правовідносинах без врахування специфіки обставин цього спору. Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів.
Вважає, що судом першої інстанції дотримані принципи добросовісності, справедливості, розумності та пропорційності при визначенні розміру пені, що підлягає стягненню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 30 вересня 2009 року між сторонами було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) "Стандарт"
№ SAMDN01000707782984 у розмірі 100 000 грн строком на 3 місяці із щомісячною сплатою відсотків у розмірі 21 % річних. На підставі пункту 6 даного договору строк його дії неодноразово продовжувався до 2014 року.
13 лютого 2008 року та 30 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та
ПАТ КБ "ПриватБанк" були укладені договори № SAMDN25000700905929 та № SAMDN01000707783070, за умовами яких позивач вніс на депозит грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США та 10 000 доларів США відповідно.
В подальшому вказані банківські вклади були переоформлені на підставі заяв № SAMDN01000710906106 від 18 червня 2010 року та
№ SAMDN01000711065047 від 01 липня 2010 року і вже після цього неодноразово автоматично продовжувались до 2014 року.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня
2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року по справі № 638/17970/15-ц, стягнуто із
АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу у розмірі 100 000 грн згідно договору банківського строкового вкладу (депозиту) "Строковий" № SAMDN01000707782984 від 30 вересня 2009 року, а також суму депозитного вкладу розмірі 30 000 доларів США, з яких
10 000 доларів США згідно заяви № SAMDN01000711065047 від 01 липня 2010 на оформлення вкладу "Стандартний із щомісячною сплатою відсотків" та 20 000 доларів США згідно заяви № SAMDN01000710906106
від 18 червня 2010 року.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року виконане 16 квітня 2019 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.
За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (стаття 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).