Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 642/2618/16-ц
провадження № 61-8295св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Харківська міська рада,
заінтересована особа - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного, у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С., суду від 08 квітня 2020 року про закриття апеляційного провадження,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У травні 2016 року Харківська міська рада (далі - ХМР) звернулась до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачі нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова.
Заяву обґрунтовано тим, що міській раді стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 приватизована, а її власник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку, наданої комунальним підприємством (далі - КП) "Жилкомсервіс" в спірній квартирі була зареєстрована лише спадкодавець, яка знята з реєстрації у зв`язку зі смертю.
З моменту смерті власника квартири правовстановлюючі документи, в тому числі документи про прийняття спадщини до КП "Жилкомсервіс" ніхто не надавав.
Посилаючись на зазначені обставини, ХМР просила суд визнати відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати зазначену квартиру у комунальну власність територіальної громади міста Харкова в особі ХМР.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова, у складі судді
Вікторова В. В., від 30 вересня 2016 року заяву ХМР задоволено, визнано відумерлою спадщиною квартиру
АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано вказану квартиру в комунальну власність територіальної громади м. Харкова в особі ХМР.
Задовольняючи заяву про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості її вимог.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на те, що є онукою померлого ОСОБА_3, який із 1980 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Спірна квартира належала ОСОБА_2 та в зазначеній квартирі остання була зареєстрована, але фактично проживала з чоловіком ( ОСОБА_3 ) в квартирі АДРЕСА_2 де і померла.
На час ухвалення оскаржуваного рішення суду, вона ОСОБА_1, була неповнолітньою, а її дід ОСОБА_3, який є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2, участі у справі не приймав.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2016 року скасувати.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2016 року у справі
№ 642/2618/16-ц закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановляючи ухвалу, колегія суддів виходила з того, що оскаржуваним рішенням суду не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 травня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року, в якій просить вказану ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд до апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У червні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що рішенням Ленінського районного суду міста Харкова
від 30 вересня 2016 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалось є передчасними, з огляду на те, що зазначеним судовим рішенням її було позбавлено права спадкування квартири АДРЕСА_1 .
Посилається на те, що її дід ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги після смерті своєї дружини ОСОБА_2, який прийняв спадщину оскільки проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Стверджує, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька ОСОБА_4, вона за правом представлення прийняла спадщину після смерті діда, в тому числі спірну квартиру, право власності на яку ОСОБА_3 за життя не було оформлено належним чином.
Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 , 1949 року народження та ОСОБА_2, 1956 року народження перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 1980 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_1, її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2
ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, в якій вона була зареєстрована із
01 березня 2007 року та знята з реєстраційного обліку у зв`язку зі смертю.
За повідомленням Другої Харківської державної нотаріальної від 26 травня 2016 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заяв від спадкоємців про прийняття, про видачу або про відмову від спадщини не надходило. Спадкова справа не заводилася. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися і заповіти від імені ОСОБА_2 не посвідчувались.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 є спадкоємцем свого діда ОСОБА_3 в порядку представлення після смерті батька.
У червні 2018 року ОСОБА_6, діючи в інтересах своєї неповнолітньої дочки - ОСОБА_1, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 та ХМР, в якому просила суд встановити факт місця відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_2 - квартира АДРЕСА_2, встановити факт сумісного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 в період з 1980 року по 13 липня 2009, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за правом представлення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_6, яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 - відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження.
Підставами касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).
Пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).