ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 278/1783/19
адміністративне провадження № К/9901/4102/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 (головуючий суддя: Шуляк Л.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 (головуючий суддя: Охрімчук І.Г., судді: Капустинський М.М., Смілянець Е.С.) у справі № 278/1783/19 за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2, третя особа: Житомирська міська рада про визнання незаконним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
10.07.2019 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач-1), Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач-2), Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач-3), ОСОБА_2, третя особа: Житомирська міська рада, в якому просила визнати незаконними та скасувати:
пункт 12 додатку 1 до рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 05.10.2018 №238 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки за адресою: Житомирська область, Житомирський район Оліївська сільська рада с. Оліївка, площею, 0,20 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
рішення Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки 1822085600:04:000:0615, яка перетинається із земельною ділянкою, на яку позивачем було розроблено проект землеустрою і подано його на розгляд Міськрайонного управління у Житомирському районі та в місті Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до надання дозволу наступному розробнику;
записи в Державному земельному кадастрі щодо реєстрації земельної ділянки 1822085600:04:000:0615, які були внесені на підставі документації із землеустрою, розробленої ОСОБА_2 .
На підставі розпорядження голови Житомирського районного суду Житомирської області від 10.07.2019 дану справу передано Корольовському районному суду Житомирської області.
Ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 15.07.2019 справу надіслано за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2019, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019, закрито провадження у справі №278/1783/19 та роз`яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій, виходили із наявності зареєстрованого права власності на спірну земельну ділянку за іншою особою, у зв`язку із чим дійшли висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
12.02.2020 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачки, надіслана 10.02.2020, в якій скаржниця просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що перешкоджають їй доступу до правосуддя. Звертає увагу на набрання чинності рішеннями двох різних судів апеляційних інстанцій, в яких зазначено, що спір не підлягає розгляду в цьому суді внаслідок його юрисдикційної належності іншому суду. Так, скаржниця зазначає, що Житомирський районний суд Житомирської області у справі №278/3458/18 (в порядку цивільного судочинства) і Житомирський окружний адміністративний суду у цій справі відмовили у вирішенні спору по суті та закрили провадження у справі. Позивачка стверджує, що надаючи дозволи на розробку проекту землеустрою щодо однієї й тієї ж земельної ділянки двом різним фізичним особам, суб`єкт владних повноважень реалізував свої владні повноваження на шкоду її законним інтересам, які підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
13.04.2020 від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло заперечення на касаційну скаргу, де відповідач-3 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки наполягає на існуванні спору про право цивільне, який не пов`язаний із захистом прав, свобод чин інтересів позивачки у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
24.04.2020 від позивачки надійшли пояснення щодо відзиву на касаційну скаргу, в яких вона зазначає, що відзив не підлягає прийняттю до розгляду.
В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з відрахуванням судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Саприкіної І.В. зі штату суду, за результатами повторного автоматизованого розподілу визначений наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Шарапа В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом і зазначила, що в 2017 році сільською радою стосовно неї прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність.
Проте у затвердженні проекту їй відмовлено, оскільки земельна ділянка майже на 90% перетинається із земельною ділянкою, на яку у 2018 році надано дозвіл тим же органом місцевого самоврядування на розроблення такого ж проекту ОСОБА_2 .
Позивачка вважає, що очевидним є порушення її законних інтересів, які виникли на півтори роки раніше, ніж було прийнято сільською радою оскаржуване рішення в інтересах ОСОБА_2
19.07.2019 Оліївська сільська рада прийняла рішення №704 від 19.07.2019, яким затвердила проект землеустрою та передала у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку 1822085600:04:000:0615.
В подальшому, 01.08.2019 ОСОБА_2 продано дану земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2019.
Позивачка, вважаючи дії відповідачів неправомірними, за захистом порушених прав та інтересів звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.