ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 420/7135/19
адміністративне провадження № К/9901/11983/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Калашнікової О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Градовського Ю.М.(головуючий), Крусяна А.В., Яковлєва О.В.
І. Суть спору та історія справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправною відмову ГУ ДМСУ в Одеській області щодо вклеювання до паспорта громадянина України, зразка 1994 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, нової фотокартки у зв`язку з досягнення 45 років;
1.2. зобов`язати ГУ ДМСУ в Одеській області вклеїти до паспорта громадянина України, зразка 1994 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, нової фотокартки у зв`язку з досягнення 45 років.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він звертався до Київського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою від 07.11.2019 щодо вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років. До вказаної заяви від 07.11.2019 позивачем додано паспорт і дві фотокартки, розміром 35х45. Однак, Київським районним відділом у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області йому безпідставно відмовлено у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років. Також, позивач зазначає, що обмеження щодо вклеювання нових фотокарток до паспорта громадянина України зразка 1994 року порушує його основоположні конституційні права як громадянина України, оскільки громадяни, які за релігійними переконаннями відмовляються від обміну паспорта громадянина України зразка 1994 року на паспорт з безконтактним електронним носієм, від присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, зняття біометричних даних, обліку персональних даних в ЄДДР, згідно з пунктами 2 та 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 позбавляються права на подальше проживання, ідентифікацію особи, та відповідно й паспорт у формі книжечки зразка 1994 року. Будь-які питання щодо обов`язковості або примушення отримання паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки є втручанням до приватного та сімейного життя, що є порушенням ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. У зв`язку з досягненням 45-ти річного віку, ОСОБА_1 07.11.2019 звернувся із заявою до Київського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області про вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки.
5. За результатами розгляду вищевказаної заяви, Київським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області своїм листом №5112-2587/5112.1-19 від 16.11.2019 відмовлено ОСОБА_1 у вклеюванні нової фотокартки до паспорта зразка 1994 року серії НОМЕР_1 по досягненню ним 45-ти річного віку, оскільки відповідно до абз.6 п.6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою КМУ за №302 від 25.03.2015 (в редакції Постанови КМУ за №745 від 26.10.2016) якщо особа, яка досягла 25- чи 45- річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, їй здійснюється обмін паспорта.
6. Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30 січня 2020 року позовні вимоги задовольнив.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що міграційна служба відмовляючи позивачу у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотографії, з підстав пропуску строку на звернення із відповідною заявою, діяла протиправно та незаконно.
9. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2020 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року та прийняв по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії відмовив.
10. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що у відповідача відсутні правові підстави на вклеювання фотокартки ОСОБА_1 у вже існуючий паспорт у формі книжечки, оскільки після спливу термінів звернення із відповідною заявою, паспорт громадянина України з таких підстав є недійсним. За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що міграційна служба, відмовляючи у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років діяла в межах своїх повноважень та на підставі чинних норм законодавства України.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
12. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають суті позовних вимог та обставинам справи. Вважає, що його заяві, яка подана для вклеювання нового фото, не надано відповідної правової оцінки у тому числі з тих підстав, що він не бажав обмінювати свій паспорт зразка 1994 року на паспорт громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1, у зв`язку з чим суду апеляційної інстанції необхідно було застосовувати норми матеріального права, які підлягали застосуванню при вирішенню спору. Більш того, такі висновки не відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.09.2018 по зразковій справі №806/3265/17.
12.1. Крім того, скаржник зазначає, що суд не врахував того, що він має право на вклеювання нового фото у зв`язку з досягненням 45 років, яке встановлено законодавчим актом, незважаючи на встановлені обмеження, які впроваджені відповідними нормативно-правовими актами органу державної виконавчої влади.
12.2. Також скаржник послався на те, що за наявності норми, що регулює можливість/необхідність вклеювання нового фото у паспорт громадянина України у формі книжечки при досягненні певного віку, недоцільно позбавляти особу такого права лише у зв`язку із пропуском нею строку звернення.
13. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Нормативне регулювання
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
17. За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
18. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
19. За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
20. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI в редакції згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон № 1474-VIII) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
21. Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
21.1. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
21.2. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
22. Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
23. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
23.1. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
24. За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
25. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).
26. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, <…> містять безконтактний електронний носій.
27. Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
28. Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
29. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302 (тут її положення суд застосовує у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
30. За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
31. Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
32. Відповідно до пунктів 1, 2 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
33. Згідно підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.