ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 818/2131/15
касаційне провадження № К/9901/27678/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді - Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління ДФС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (далі - Товариство) про стягнення податкової заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року Інспекція звернулась до суду з позовом до Товариства про стягнення за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків, на користь держави податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб у сумі 423408,73 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція посилалась на те, що у Товариства наявні узгоджені податкові зобов`язання, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 16.09.2013 № 0003671503, від 07.11.2013 № 000152205, від 28.02.2014 № 0003861503, від 14.01.2013 № 0000101502, від 01.06.2012 № 0003511502, від 04.12.2014 № 0012581503, від 30.12.2014 № 0013541503, від 11.11.2014 № 0010621503, які пройшли процедуру адміністративного та/або судового оскарження, а також згідно поданих Товариством податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012-2015 роки (загальних та уточнюючих), які не були сплачені Товариством у встановлений законодавством строк у добровільному порядку, з огляду на що Товариству також була нарахована пеня. Також платнику податків Інспекцією було направлено засобами поштового зв`язку податкову вимогу від 22.10.2012 №830.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 28.07.2015 позов задовольнив: стягнув з Товариства за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг по орендній платі з юридичних осіб на користь місцевого бюджету м. Суми у розмірі 423408,73 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що у задоволенні позовів Товариства про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2013 № 0003671503, від 14.01.2013 № 0000101502, від 01.06.2012 № 0003511502, від 04.12.2014 № 0012581503, від 30.12.2014 № 0013541503, від 11.11.2014 № 0010621503 було відмовлено і судові рішення набрали законної сили, податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 № 000152205 не оскаржувалось Товариством у судовому та/або адміністративному порядку, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2014 № 0003861503 було залишене без змін рішенням ГУ Міндоходів у Сумській області від 14.05.2014 № 7281/10/18-28-10-03-04-68/80ск, у зв`язку з чим визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання набули статусу узгоджених, з урахуванням того, що самостійно визначені Товариством у податкових деклараціях податкові зобов`язання не були ним сплачені.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.01.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що Товариством була сплачена вся сума орендної плати, що підтверджується платіжними дорученнями, а податкові повідомлення-рішення №0000391502 від 02.04.2013, № 0001141502 від 16.05.2013, №0001491502 від 07.06.2013, №0001941502 від 04.07.2013, №0002571502 від 02.08.2013, №0003671503 від 16.09.2013, №0000112205 від 10.10.2013, №0000152205 від 07.11.2013, №0000322205 від 17.12.2013, №0000042205 від 15.01.2014, № 0000152205 від 18.10.2013, № 0000152205 від 10.02.2014, №0000312205 від 13.03.2014, №0000582205 від 09.04.2014, №0000762205 від 20.05.2014, №0000942205 від 06.06.2014, №0001192205 від 10.07.2014, № 0008161503 від 07.08.2014, № 0008941503 від 09.09.2014, №0001271503 від 04.02.2015, №0003551503 від 10.03.2015, №0005321503 від 07.04.2015, № 0003671503 від 16.09.2015 були скасовані судовими рішеннями у справах: № 818/4628/13-а, № 818/6243/13-а, № 818/7110/13-а, № 818/8387/13-а, №818/8386/13-а, № 818/8413/13-а № 818/8358/13-а, №818/8707/13-а, № 818/51/14, № 818/312/14, №818/547/14; № 818/775/14, №818/1036/14, № 818/1446/14, №818/1638/14, № 818/1998/14, №818/2386/14, № 818/2616/14, №818/1899/15, № 818/2219/15, № 818/2475/15, в відтак відсутні правові підстави для стягнення податкового боргу.
Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Зокрема, у касаційній скарзі Інспекція посилається на те, що до суми заявленого боргу з орендної плати з юридичних осію у даній справі не входять зобов`язання, які були донараховані Товариству відповідно до вказаних у рішенні суду апеляційної інстанції податкових повідомлень-рішень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу позивача.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 28.07.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, зміст і вимоги касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання протягом установленого строку.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.