ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 423/2537/16-а
адміністративне провадження № К/9901/45815/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 30.03.2017 у складі судді Мазура М.В. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у складі колегії суддів: Сіваченка І.В. (головуючий), Шишова О.О., Чебанова О.О. у справі №423/2537/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (надалі - відповідач, УПФ), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV);
1.2. зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, який надає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, наступні періоди роботи (служби):
-з 27.03.1974 по 05.05.1974, тобто 01 місяць 08 днів роботи на посаді завідуючого фельдшерсько-акушерського пункту села Мануйлове Шахтарської районної лікарні;
-з 20.06.1974 по 17.05.1976, тобто 01 рік 10 місяців 28 днів служби в лавах радянської армії на посаді фельдшера в/ч 95034;
-з 16.12.1980 по 28.06.1982, тобто 01 рік 08 місяців 12 днів роботи на посаді фельдшера шостої підстанції лікарні швидкої допомоги м. Донецьк;
1.3. зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
2. Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 30.03.2017, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, позов задоволено.
2.1. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
2.2. Зобов`язано УПФУ зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який надає право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, наступні періоди роботи (служби):
- з 27.03.1974 по 05.05.1974, тобто 01 місяць 08 днів роботи на посаді завідуючого фельдшерсько-акушерського пункту села Мануйлове Шахтарської районної лікарні;
- з 20.06.1974 по 17.05.1976, тобто 01 рік 10 місяців 28 днів служби в рядах радянської армії на посаді фельдшера в/ч 95034;
- з 16.12.1980 по 28.06.1982, тобто 01 рік 08 місяців 12 днів роботи на посаді фельдшера шостої підстанції лікарні швидкої допомоги м. Донецьк;
2.3. Зобов`язано УПФУ виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
3.1. 10.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ за призначенням пенсії за віком відповідно Закону №1058-IV. Згідно наданих позивачем для відповідача документів його загальний стаж роботи складає 44 роки 9 днів.
3.2. УПФУ визнано, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до норм пунктів "е-ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) складає загалом 32 роки 05 місяців 26 днів. Натомість, відповідач не зарахував до стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди його роботи (служби):
- з 27.03.1974 по 05.05.1974, тобто 01 місяць 08 днів роботи на посаді завідуючого фельдшерсько-акушерського пункту села Мануйлове Шахтарської районної лікарні;
- з 20.06.1974 по 17.05.1976, тобто 01 рік 10 місяців 28 днів служби в рядах радянської армії на посаді фельдшера в/ч 95034;
- з 16.12.1980 по 28.06.1982, тобто 01 рік 08 місяців 12 днів роботи на посаді фельдшера шостої підстанції лікарні швидкої допомоги м. Донецьк.
4. Суди попередніх інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що вказані періоди роботи позивача, які відображені в його трудовій книжці, слід зарахувати до стажу останнього, який надає право на грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV. Таким чином, суди дійшли висновку, що загальний стаж такої роботи позивача перевищуватиме 35 років, чого достатньо для виплати йому відповідної грошової допомоги.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач - УПФУ, подав касаційну скаргу на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 30.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що військова служба не зараховується до стажу, який надає право на пенсію за вислугу років за іншими професіями, ніж військові, а в наданій позивачем довідці з архівної установи вказано лише про його призначення на посаду фельдшера військової частини, але не вказано, в якому закладі охорони здоров`я він працював. Також, скаржник наголошує, що позивач не надав довідок за періоди роботи з 27.03.1974 по 05.05.1974 в Шахтарській районній лікарні та з 16.12.1980 по 28.06.1982 у лікарні швидкої медичної допомоги м. Донецька і через відсутність інформації щодо перебування особи у відпустках без збереження заробітної плати, можливі відволікання чи відсторонення від роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, неможливо було визначити календарно наявний страховий стаж для призначення грошової допомоги за дані періоди і такі періоди зараховано до загального стажу.
6. Позивач - ОСОБА_1, подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6.1. На обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, тому вважає доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів суду касаційної інстанції враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020, надалі - КАС України), згідно з якими суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
9. Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 був затверджений Порядок обчислення страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191).
10. Згідно з пунктом 2 Порядку №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., N 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052) (абзац 2).
11. Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що необхідною умовою для отримання особою грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, є наявність у неї спеціального страхового стажу, а саме, для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1788-XII.
12. У свою чергу, пункт "е" статті 55 Закону №1788-XII визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.