ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/1206/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Корнієнко" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (головуючий суддя Білецька А.М., судді Пушай В.І., Чернота Л.Ф.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 25.11.2019 (суддя Кльопов І.Г.) у справі № 917/1206/19
за позовом Селянського фермерського господарства "Корнієнко"
до Ялосовецької сільської ради
про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2019 року Селянське фермерське господарство "Корнієнко" (далі - позивач. СФГ "Корнієнко") звернулось до господарського суду з позовом до Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, в якому просить визнати укладеною між СФГ "Корнієнко" та Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 21,59 га ріллі (кадастровий номер 5324888215:15:001:001), розташованої у с. Орликівщина на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, до Договору оренди землі від 01.11.2007, зареєстрованого Хорольським РВ Полтавської РФ Центру ДЗК від 13.02.2008 за № 040856300007, строком на 7 років із встановленням орендної плати в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, в редакції запропонованій позивачем (редакція додаткової угоди згідно прохальної частини позову).
1.2. Позов мотивовано тим, що відповідач порушив переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки та всупереч приписам частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в місячний термін лист-повідомлення не розглянув, заперечення до проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, запропонованого позивачем, не надіслав. Позивач вказує на недобросовісну поведінку відповідача, посилаючись на те, що рішення Ялосовецької сільської ради щодо розгляду листа-клопотання позивача від 01.12.2017 не прийнято, та відсутність жодних обґрунтованих зауважень та власних пропозицій щодо істотних умов спірного договору.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020, відмовлено у задоволенні позову.
2.2. Судові рішення мотивовано відсутністю підстав для поновлення договору оренди землі на підставі частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки згоди між СФГ "Корнієнко" та Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області щодо запропонованих орендарем нових істотних умов договору досягнуто не було, а наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з СФГ "Корнієнко" дають суду підстави для висновку, що переважне право орендаря в даному випадку не порушено, оскільки ще до закінчення строку дії договору оренди позивач отримав від відповідача відмову про поновлення його дії.
2.3. Апеляційний господарський суд, відхиляючи доводи позивача щодо недобросовісної поведінки відповідача при наданні необґрунтованої відмови на поновлення договору на умовах запропонованих позивачем, виходив з того, що адміністративний орган має дискреційні повноваження, оскільки приймаючи рішення, може діяти з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Враховуючи те, що позивачем запропоновано поновлення договору на змінених умовах, щодо яких сторонами не досягнуто згоди, і зокрема, щодо зміни істотних умов договору оренди землі, які не прийняті відповідачем, тому у даному випадку втрата переважного права орендаря на поновлення договору оренди є наслідком відсутності волевиявлення відповідача на укладення додаткової угоди на змінених істотних умовах договору оренди, хоча, як констатовано судом апеляційної інстанції, і без зазначення об`єктивних критеріїв законності такої відмови.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
4. Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
4.1. Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач зазначив пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду щодо добросовісності дій орендодавця, викладені у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 908/2315/18, від 23.07.2019 у справі № 912/2116/18, від 18.01.2018 № 910/12017/17, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17. Крім того, висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо необхідності добросовісної поведінки орендодавця, яка по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони - орендаря, зумовлюють, на думку скаржника, необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, застосованих судом апеляційної інстанції, оскільки неврахування судом необґрунтованості та незаконності відмови орендодавця у поновленні договору оренди землі на нових умовах, при дотриманні недобросовісним орендодавцем процедури (строків) розгляду листа-клопотання, перетворює переважне право добросовісного орендаря землі на поновлення договору оренди землі на ілюзорність, яка не може отримати правового захисту та слугує способом уникнення недобросовісним орендодавцем продовження договірних відносин.
5. Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
5.1. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
6. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2007 між Ялосовецькою сільською радою Хорольського району Полтавської області (орендодавець) та СФГ "Корнієнко" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 21,59 га, у тому числі рілля 21,59 га, яка знаходиться на території Ялосовецької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 1, 2, 15 договору).
6.2. Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).
6.3 Згідно з пунктом 43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
6.4. Зазначений договір оренди землі від 01.11.2007 зареєстрований Хорольським виробничим відділом Полтавської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.02.2008 року №04085630007.
6.5. За встановлених обставин, суди дійшли висновку, що строк дії договору оренди землі від 01.11.2007 встановлено до 13.02.2018.
6.6. 31.08.2017 позивач звернувся до Ялосовецької сільської ради з заявою про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк на умовах, визначених у додатковій угоді та готовність провести перемовини щодо підписання додаткової угоди.
6.7. Рішенням Ялосовецької сільської ради від 25.10.2017 розгляд заяви СФГ "Корнієнко" про поновлення договору оренди землі перенесено на чергову сесію сільської ради у зв`язку з неявкою голови фермерського господарства та ненаданням ним необхідних документів, недостатнім вивченням питання.
6.8. 28.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою-повідомленням про намір щодо поновлення договору оренди.
6.9. Ялосовецька сільська рада листом за №451/02-27 від 28.11.2017 повідомила СФГ "Корнієнко" про те, що останнім не надано до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проекту додаткової угоди та документального підтвердження повноважень голови фермерського господарства. Вказаним листом відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки остання не відповідає чинному законодавству.
6.10. 01.12.2017 позивач знову звернувся до Ялосовецької сільської ради з клопотанням (листом-повідомленням) про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 21,5863 га за кадастровим номером 5324888215:15:001:0001 розташованої на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, до якого було додано проекту додаткової угоди, а також надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, договір оренди землі від 01.11.2007, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, Свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи, виписка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Статут господарства.
6.11. За умовами проекту додаткової угоди до договору оренди, у порівнянні з діючими положеннями договору оренди землі, орендарем запропоновано зменшення строку оренди з 10 до 7 років та збільшення розміру орендної плати з 150 грн за 1 га, що становить 3 238,50 грн у рік, на 5 087,00 грн за 1 га, що становить 109 830 грн за рік, та відповідає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
6.12. Ялосовецькою сільською радою було підготовлено проект рішення двадцять п`ятої сесії сьомого скликання від 27.12.2017 "Про поновлення договору оренди", згідно якого сільською радою передбачалось продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки площею 21,59 га у селі Орликівщина Хорольського району від 01.11.2007, реєстраційний номер № 04085630007 від 13.02.2008, строком на 7 років, зі встановленням орендної плати у розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
6.13. Проте, листом № 02-27/07 від 03.01.2018, Ялосовецькою сільською радою повідомлено СФГ "Корнієнко", що за результатами розгляду його клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки на засіданні сесії Ялосовецької сільської ради 27.12.2017 рішення з цього питання не прийнято. Водночас вказано на те, що строк дії договору оренди закінчився 01.11.2017, а оскільки позивачем у встановлений договором строк (не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору) на адресу ради не було направлено повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, цей договір оренди між сторонами не поновлений, то він припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі"; оскільки припинилося переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі, тому відсутні правові підстави для поновлення договору на новий строк.
6.14. Зазначена відмова стала підставою для звернення СФГ "Корнієнко" до господарського суду з позовом до Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 21,59 га ріллі (кадастровий номер 5324888215:15:001:001), розташованої у с. Орликівщина на території Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області, до Договору оренди землі від 01.11.2007, з підстав, передбачених частинами 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та безпідставність відмови відповідача укласти з позивачем додаткову угоди про поновлення договору оренди на нових умовах.
6.15. За встановлених обставин суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що орендар, повідомивши орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, в проекті додаткової угоди запропонував змінити істотні умови договору щодо строку його дії та розміру орендної плати, згоди щодо яких між сторонами досягнуто не було, тому з урахуванням положень частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" правові підстави для поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди саме на нових умовах, в редакції запропонованій позивачем, відсутні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
7.1. Підставами касаційного оскарження СФГ "Корнієнко" визначено пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду), а також пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
7.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.4. У поданій касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що суди попередніх інстанцій у рішеннях застосували норму права, і зокрема, статтю 33 Закону України "Про оренду землі", без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 908/2315/18, від 23.07.2019 у справі № 912/2116/18, від 18.01.2018 № 910/12017/17 від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17. Зокрема, скаржник посилається на те, що у зазначених справах вказується на важливість з`ясування судами законності та обґрунтованості заперечення орендодавця у поновленні договору оренди, адже ухилення орендодавця від участі у передбаченому законом порядку врегулювання розбіжностей щодо умов продовження договору оренди, є безпідставним позбавленням позивача, як добросовісного, користувача права продовження договору оренди.
7.5. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
7.6. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.
7.7. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
7.8. Разом із тим, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 917/1206/19 в частині доводів з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на таке.
7.9. Так, у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 908/2315/18 предметом розгляду є визнання незаконною відмови ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області у поновленні договору оренди землі і визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки на змінених умовах. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, залишаючи без змін судові рішення у даній справі, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач, в порушення приписів частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", безпідставно позбавив позивача, як добросовісного користувача, права на продовження договору оренди.
7.10. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суди обох інстанцій визнали доведеними позивачем наявність всіх обставин, з якими закон пов`язує можливість реалізації переважного права орендаря, що належним чином виконував свої зобов`язання за договором оренди. Також за висновками судів, відмова відповідача в продовженні договірних правовідносин з позивачем відбулась з порушенням приписів чинного законодавства, тому має бути визнана протиправною.
7.11. Здійснивши аналіз викладених в проекті додаткової угоді умов та встановивши, що позивачем враховано всі зауваження відповідача, встановлено максимально дозволений розмір орендної плати, виключено спірний пункт 2.8 додаткової угоди, доведено належне виконання умов договору оренди, суди дійшли висновків про наявність правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною.
7.12. У постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 912/2116/18 предметом позову є вимога про визнання поновленим договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди про поновлення цього договору в запропонованій позивачем редакції. Суд касаційної інстанції дійшов аналогічних висновків, як і у попередній справі, що відповідач фактично ухилився від укладення додаткової угоди про продовження дії договору на нових узгоджених сторонами умовах, тому позивач, у цьому випадку, має право на поновлення спірного договору оренди землі на цих нових фактично погоджених сторонами умовах.
7.13. Аналіз змісту правових позицій, викладених у зазначених вище постановах, не свідчить про можливість застосування відповідних висновків у цій справі, оскільки вони стосуються інших конкретних обставин, в тому числі наявності обставин для висновку щодо узгодження нових істотних умов.
7.14. За результатами перегляду справи № 920/739/17, предметом розгляду якої є вимога про визнання поновленим на тих самих умовах договору оренди від 24.03.2010 земельної ділянки, Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суд у постанові від 10.09.2018, з урахуванням положень частин 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", визначено алгоритм дій, які повинен вчинити орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря з проханням поновити договір оренди землі. Також, зроблено висновок, що підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою. В той же час, у справі № 920/739/17 позивач звернувся з позовом на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", посилаючись на те, що після закінчення строку договору оренди від 24.03.2010, він (позивач) отримав право на поновлення (пролонгацію) цього договору, враховуючи, те що належним чином виконував зобов`язання за договором, у встановлені договором строки звернувся до орендодавця з листом-повідомлення від 31.01.2017 із проектом додаткової угоди, відповіді на який не отримав у строки, встановлені законодавством, після закінчення строку договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачувати орендну плату за неї, при цьому, доказів заперечення орендодавцем проти поновлення договору оренди протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", суду не надано. Враховуючи те, що судами встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме, частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тому Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що порушення відповідачем процедури реалізації переважного права орендаря на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" є підставою для поновлення договору оренди землі на тих самих умовах. У цій же постанові Верховним Судом зазначено щодо необхідності добросовісної поведінки орендодавця, яку необхідно досліджувати (встановлювати) у кожному конкретному випадку з урахуванням процедури та строків, передбачених положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".
7.15. Отже, фактичні обставини, що формують зміст та матеріально-правове регулювання спірних відносин, є різними; у кожній із цих справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах та у даній справі.
7.16. Водночас колегією суддів не беруться до уваги наведені у касаційній скарзі посилання на постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17 та від 18.01.2018 у справі № 910/12017/17, згідно з якими за результатами касаційного перегляду було скасовано ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди та про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки (справа № 912/1984/17), а також про визнання договору продовженим (справа № 910/12017/17), а справи в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки скасування судових рішень у справі і направлення справи на новий розгляд до суду не означає остаточного вирішення спору і формування остаточних правових висновків суду у відповідній справі, адже за результатами такого розгляду мають бути встановлені обставини та досліджені докази, які не були, відповідно, встановлені та досліджені у попередньому судовому розгляді, що вплине і на правові висновки суду в такій справі.
7.17. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
7.18. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.