У Х В А Л А
02 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/99/20
Провадження № 11-150заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнязаяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи: Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Представництво Організації об`єднаних націй, про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2020 року,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Верховної Ради України, треті особи: Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Представництво Організації об`єднаних націй, у якому просила:
- зобов`язати відповідача усунути бездіяльність і вжити заходів щодо усунення проявів закликів до терору від парламентарів Верховної Ради України та заборонити всім державним службовцям Верховної Ради України вживати алкоголь і психотропні речовини на робочому місці;
- зобов`язати відповідача надати оцінку діям державного службовця ОСОБА_2, яка на робочому місці у Верховній Раді України 31 березня 2020 року умисно здійснила наругу над Україною;
- відшкодувати позивачці шкоду у розмірі заробітної плати депутата;
- витребувати у відповідача стенограму виступу державного службовця ОСОБА_2 31 березня 2020 року;
- зобов`язати відповідача утриматися від дій щодо позбавлення ОСОБА_1 права власності та порушення рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року "Зеленчук і Ціцюра проти України";
- постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати Службу безпеки України надати оцінку діям ОСОБА_2 .
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою
від 10 квітня 2020 року відмовив у відкритті провадження у цій справі.
На це судове рішення позивачка подала апеляційну скаргу.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 квітня 2020 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 15 червня 2020 року призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.
При цьому до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 9901/99/20, у якій вона посилається на положення статей 36 - 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Заявниця вважає, що участь у цій справі вказаних нею суддів суперечить вимогам КАС і приписам Бангалорських принципів поведінки судді, оскільки вони, на думку позивачки, мають великий досвід повного саботажу вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та гучних рішень, анульованих Європейським судом з прав людини.
Перевіривши наведені на обґрунтування заяви про відвід доводи ОСОБА_1, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Преамбулою Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" установлено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Згідно із частиною першою статті 7 зазначеного Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно із частиною другою статті 37 цього ж Закону у складі Верховного Суду діє, зокрема, Велика Палата Верховного Суду.
Частинами першою, другою та п`ятою статті 266 КАС визначено, що правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів. Судом апеляційної інстанції у справах, визначених частиною другою цієї статті, є Велика Палата Верховного Суду.
Стаття 36 КАС визначає підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.