П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/106/20
Провадження № 11-163заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року (суддя Яковенко М. М.) у справі № 9901/106/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності протиправною й зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Верховної Ради України проєкту Закону щодо ліквідації судів з назвами, що містять у собі пропаганду комуністичного режиму, та створення замість них нових судів у межах відповідних існуючих на сьогодні адміністративно-територіальних одиниць;
- зобов`язати Президента України внести до Верховної Ради України проєкт Закону щодо ліквідації судів з назвами, що містять у собі пропаганду комуністичного режиму, та створення замість них нових судів у межах відповідних існуючих на сьогодні адміністративно-територіальних одиниць.
2. Позов мотивовано тим, що на порушення норм Закону України від 09 квітня 2015 року № 317-VIII "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", яким засуджується комуністичний режим та забороняється пропаганда його символіки (в тому числі у вигляді власних назв) продовжують існувати Дзержинський, Ленінський, Жовтневий, Орджонікідзевський, Фрунзенський, Червонозаводський, Комінтернівський районні суди міста Харкова. При цьому районів з аналогічними назвами у місті Харкові вже не існує.
3. На думку позивача, існування подібних судів підриває віру людей у правосуддя й дискредитує судову систему України в цілому. Позивач також зазначив, що йому як особі, чиї предки зазнали репресій і переслідувань внаслідок злочинної політики радянської влади, завдає моральної шкоди той факт, що кримінальна справа відносно нього має розглядатись у Дзержинському районному суді міста Харкова.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
4. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропонував позивачеві усунути вказані в цій ухвалі недоліки позовної заяви.
5. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу, оскільки він не усунув недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 17 квітня 2020 року про залишення позовної заяви без руху.
6. Судове рішення мотивовано тим, що позивач не виконав вимог ухвали Верховного Суду стосовно обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідача своїх прав, свобод та інтересів, оскільки не навів, яким чином оскаржувана бездіяльність відповідача порушує саме його особисті права, свободи та охоронювані законом інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, не вказав з посиланням на норми права, в чому саме полягало таке порушення, а також не зазначив доказів, що підтверджують указані обставини.
7. Суд першої інстанції також зазначив, що ОСОБА_1 не надав даних про стан його рахунку та майновий стан за місцем утримання у слідчому ізоляторі у місті Києві, що унеможливило вирішити питання про звільнення його від сплати судового збору.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
8. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив про порушення судом першої інстанції положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), адже позивачу фактично відмовлено в доступі до суду.
9. На думку скаржника, він детально пояснив у тексті позовної заяви та в заяві про усунення недоліків, у чому саме полягає порушення його прав, а саме: існування судів з такими незаконними, на його думку, назвами завдає особисто йому моральної шкоди та викликає недовіру до будь-яких рішень указаних судів і судової системи в цілому.
10. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Позиція інших учасників справи
11. На час розгляду справи відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
Рух апеляційної скарги
12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 травня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1,а ухвалою від 30 червня 2020 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, а саме з огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а також ураховуючи характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
13. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
14. З матеріалів справи вбачається, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви.
15. У вказаній ухвалі суд, зокрема, зазначив, що позивач, заявляючи вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Президента України внести до Верховної Ради України проєкт Закону щодо ліквідації судів з назвами, що містять у собі пропаганду комуністичного режиму, та створення замість них нових судів у межах відповідних існуючих на сьогодні адміністративно-територіальних одиниць, на порушення норм частини п`ятої статті 160 КАС України не навів, яким чином оскаржувана бездіяльність відповідача порушує саме його права, свободи та охоронювані законом інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, з посиланням на норми права не вказав, у чому саме полягає таке порушення, а також не навів доказів, що підтверджують вказані обставини.
16. Суд першої інстанції також указав, що позивач не надав довідки про стан його рахунку та майновий стан за місцем утримання у слідчому ізоляторі у місті Києві, що унеможливлює вирішення питання про звільнення його від сплати судового збору.
17. На усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що наявність у назвах судів імен діячів комуністичної партії підриває довіру до судової гілки влади, є зневагою до позивача, його предків, які постраждали внаслідок діяльності комуністів, а також мільйонів жертв червоного терору. Таким чином, позивач зауважив, що бездіяльність Президента України порушує захищені законом його права на честь та гідність.
18. Аналізуючи пояснення ОСОБА_1, надані на усунення недоліків позовної заяви, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
19. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
20. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.
21. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
22. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
23. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. На підставі пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.