У Х В А Л А
31 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 161/11800/19
Провадження № 14-119цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "ОГС "Волиньгаз") про захист прав споживачів шляхом визнання неправомірними дій постачальника природнього газу виставляти рахунки та вимагати оплати за спожитий побутовим споживачем природній газ,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року у складі колегії суддів Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К. та
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
АТ "ОГС "Волиньгаз", у якому просила: зобов`язати відповідача припинити дії, якими порушувались її права як побутового споживача природного газу у частині приведення об`єму природнього газу до стандартних умов; відновити облік використаного природнього газу за фактичними даними лічильника та здійснювати контроль зняття та облік спожитого природнього газу відповідно до фактичних даних лічильника.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона одержує послуги з постачання природного газу на підставі договору від 08 квітня 2008 року №8994 про надання послуг з газопостачання, укладеного із відповідачем на основі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2500.
Із листопада 2018 року вона сплачувала за послуги газопостачання не за фактичними даними лічильника, а більші суми, принцип розрахунку яких їй був невідомий.
Вважала, що відповідач не має законних підстав вимагати оплати зазначеного у рахунку об`єму природного газу, приведеного до стандартних умов, оскільки вона є побутовим споживачем, а відповідно до Правил постачання природного газу таке визначення спожитого газу передбачене лише для постачання природного газу непобутовим споживачам.
Посилалася на порушення відповідачем постанови НКРЕКП від
23 листопада 2018 року № 1488, якою відповідачу заборонено при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний побутовими споживачами природний газ. У разі приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, відповідачу необхідно здійснити перерахунок об`єму (розподілу) природного газу на об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних даних лічильників природного газу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня
2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від
27 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що під час розгляду справи не встановлено порушень відповідачем чинного законодавства України, прав та законних інтересів позивача при здійсненні обліку природного газу.
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не взяли до уваги, що у Правилах постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від
30 вересня 2015 року № 2496, не передбачено можливості приводити об`єми використаного газу побутовим споживачам до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами. Суди помилково застосували до спірних правовідносин Методику приведення об`єму природного газу до стандартних умов за даними побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від
26 лютого 2004 року № 116 (далі - Методика № 116), оскільки положення цієї Методики поширюється лише на суб`єктів господарювання. Скасована у судовому порядку постанова НКЕРКП від 23 листопада 2018 року №1488 щодо заборони АТ "ОГС "Волиньгаз" приводити об`єми використаного природнього газу побутовим споживачам до стандартних умов є регуляторним нормативним актом, оскарження якого не зупиняє його дії, а тому на час дії цієї постанови відповідач зобовʼязаний був виконувати її вимоги.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІX "Про внесення змін до Господарського процесуально кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року. Оскільки касаційна скарга подана 24 січня
2020 року, то вона підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
У березні 2020 року від АТ "ОГС "Волиньгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому відповідач просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
20 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, а справу витребувано із суду першої інстанції.
09 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 16 червня 2020 року.
16 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому колегія суддів вважала, що така передача необхідна для відступу від висновків, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, та у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики у справах вказаної категорії та вирішення виключної правової проблеми.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Згідно із частиною третьою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувалася такими міркуваннями.
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/2782, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496.
Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу ГРМ.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до газорозподільної системи (ГРМ) від суміжних суб`єктів ринку природного газу (газодобувних підприємств, виробників біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, оператора газотранспортної системи України, та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам газорозподільної станції (оператор ГРС), та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до Закону.
На виконання зазначених законодавчих вимог 30 вересня 2015 року НКРЕКП прийняла постанову № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" та постанову № 2500 "Про затвердження Типового договору постачання природнього газу побутовим споживачам".
Тобто на цей час затверджено інший Типовий договір постачання природного газу, ніж той, відповідно до якого між сторонами у справі виникли відносини у 2008 році.
01 жовтня 2015 року введено в дію Закон України "Про ринок природного газу", яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Вказаними законодавчими актами впроваджено розмежування послуг та обов`язків оператора ГРМ та постачальника природного газу.
Після виокремлення послуги з розподілу природного газу, ціна природного газу, що сплачується побутовими споживачами (постачання), зменшується на розмір тарифу на послуги розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Так, за змістом пункту 1.2 Типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу ГРМ.
За приписами пункту 5.1 Типового договору постачання природнього газу побутовим споживачам облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРС та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРМ та договором (пункт 5.2 Типового договору).