Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 693/1065/19
провадження № 61-22508св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Жашківського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Іванова Л. В.,
стягувач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року у складі судді Пічкура С. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренка Ю. В., Храпка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову головного державного виконавця Жашківського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Іванової Л. В. (далі - головний державний виконавець Жашківського РВ ГТУЮ у Черкаській області, державний виконавець) від 25 жовтня 2018 року у ВП № 52129756 про накладення на нього штрафу у розмірі 50 % від суми заборгованості зі сплати аліментів, визнання дій державного виконавця з проведення розрахунку боргу зі сплати аліментів неправомірними.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що постанова державного виконавця про накладення штрафу прийнята з порушенням вимог закону, оскільки виконавець не врахувала, що трирічний строк для розрахунку суми заборгованості та накладення штрафу за несплату аліментів, визначений частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", розпочинається з 28 серпня 2018 року, так як чинність новоприйнятих нормативно-правових актів поширюється на відносини, що виникли після набрання ним чинності. Зазначав, що він надавав державному виконавцю Івановій Л. В. заперечення з додатками банківських платіжок, в яких зазначено розрахунок сплати аліментів на користь стягувача для утримання неповнолітньої дитини, проте державний виконавець не здійснила перерахунку заборгованості.
З урахуванням наведеного просив визнати неправомірним накладення штрафу за несплату аліментів, скасувати постанову від 25 жовтня 2018 року про накладення штрафу, визнати дії державного виконавця з проведення розрахунку боргу зі сплати аліментів неправомірними, визначити суму боргу за аліментами у розмірі 83 447,30 грн.
Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови від 25 жовтня 2018 року про накладення штрафу та визначення суми боргу зі сплати аліментів задоволено частково. Постанову головного державного виконавця Жашківського РВ ГТУЮ у Черкаській області Іванової Л. В. від 25 жовтня 2018 року про накладення штрафу у ВП № 52129756 на боржника ОСОБА_1 у сумі 55 840,92 грн скасовано. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постанова про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50 % від суми заборгованості у розмірі 55 840,92 грн винесена державним виконавцем передчасно, без достатніх підстав, а тому підлягає скасуванню. Щодо вимог про перерахунок заборгованості за аліментами, то суд першої інстанції зазначив, що, оскільки спір виник щодо розміру заборгованості за аліментами, то такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року скасовано в частині задоволення вимог про скасування постанови головного державного виконавця Жашківського РВ ГТУЮ у Черкаській області Іванової Л. В. від 25 жовтня 2018 року про накладення штрафу у ВП № 52129756 на боржника ОСОБА_1 у сумі 55 840,92 грн. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 в цій частині вимог закрито. В іншій частині ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скарга в частині вимог про скасування постанови головного державного виконавця Жашківського РВ ГТУЮ у Черкаській області Іванової Л. В. від 25 жовтня 2018 року про накладення штрафу у ВП № 52129756 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі в цій частині необхідно закрити. Щодо визнання дій державного виконавця неправомірними при проведенні розрахунку боргу зі сплати аліментів, то суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що такий спір по суті є спором про право, тому не може бути вирішений в межах заявленої скарги, а підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції в частині скасування постанови про накладення штрафу від 25 жовтня 2018 року та скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині розглядускарги про визнання дій державного виконавця з проведення розрахунку боргу зі сплати аліментів неправомірними за правилами позовного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що заява про стягнення аліментів на утримання дитини розглядалася у порядку цивільного судочинства, тому розгляд скарги про скасування постанови про накладення штрафу відповідно до статей 448, 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), необхідно подавати до суду, який ухвалив рішення. Відповідно суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скарга в цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій помилково зазначили, що правовідносини щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів мають розглядатися лише за правилами позовного провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Щодо вимог скарги про визнання дій державного виконавця неправомірними при проведенні розрахунку боргу зі сплати аліментів
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Відповідно до змісту скарги та заявлених вимог заявник, зокрема, не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами та порядком нарахування аліментів.
Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.