Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 357/5469/15-ц
провадження № 61-39005св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу у Київській області Губенко Тетяна Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2018 року у складі судді Кошель Л. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" (далі - ТОВ "Росвен Інвест Україна"), звернулося до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу у Київській області Губенко Т. А., про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обґрунтування позову банк посилався на такі обставини. 18 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 18-07-Ип/40, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 200 000 дол. США. На забезпечення виконання зобов`язання між банком та ОСОБА_2 18 вересня 2007 року укладений іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1000 га, за тією ж адресою. У 2010 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору, договорів іпотеки та поруки недійсними. 25 січня 2011 року на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року про часткове задоволення позову та заяви ОСОБА_2 нотаріус зняв заборону на відчуження нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, та вилучив відповідний запис з Державного реєстру іпотек. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2011 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, зустрічну позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 228 840,92 грн. У грудні 2011 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, яку було задоволено 29 серпня 2012 року.
З урахуванням наведеного банк просив у рахунок часткового погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 18 вересня 2007 року № 18-07-Ип/40 у розмірі 21 313 414,05 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 278,2 кв. м, житловою площею 110,2 кв. м, позначений за планом літерою "А", з господарськими та побутовими будівлями та спорудами; земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210300000:04:024:0003, цільове призначення - обслуговування житлового будинку та господарських споруд, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною у порядку частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) на рівні 1 522 040 грн.
04 липня 2014 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області замінено відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_1, з тих підстав, що останній 25 січня 2011 року набув спірний будинок та земельну ділянку у власність на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу у Київській області Кушнір Н. Б. ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, який надалі уточнив. Просив суд визнати недійсним іпотечний договір від 18 вересня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 5016; зобов`язати ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" надати приватному нотаріусу Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т. А. письмове повідомлення щодо виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження іпотекою спірного нерухомого майна.
На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2012 року у справі № 1003/10406/12 встановлено, що кредитний договір № 18-07-Ип/40 є неукладеним, тому таке зобов`язання не може забезпечуватись договором іпотеки (т. 3, а. с. 2-3).
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2015 року до спільного розгляду з первісною позовною заявою прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу у Київській області Губенко Т. А., ОСОБА_2, про визнання недійсним іпотечного договору та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2018 року первісний позов задоволено. У рахунок часткового погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором від 18 вересня 2007 року № 18-07-Ип/40 у розмірі 21 313 414,05 грн, що складається з: суми строкової заборгованості за кредитом - 95 153,67 дол. США, що в еквіваленті - 2 078 933,84 грн; суми простроченої заборгованості за кредитом - 88 790,63 дол. США, що в еквіваленті - 1 939 913,05 грн; суми строкової заборгованості за відсотками - 2 350,40 дол. США, що в еквіваленті - 51 351,95 грн; суми простроченої заборгованості за відсотками 137 570,73 дол. США, що в еквіваленті - 3 005 669,11 грн; суми строкової та простроченої заборгованості з комісії - 1 919 грн та 125 992 грн; пені за прострочення заборгованості за основним боргом кредиту, відсотках та комісії - 14 108 635,10 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 278,2 кв. м, житловою площею 110,2 кв. м, позначений за планом літерою "А", з господарськими та побутовими будівлями та спорудами; земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210300000:04:024:0003, цільове призначення - обслуговування житлового будинку та господарських споруд, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною у порядку частини шостої статті 38 Закону № 898-IV на рівні 1 522 040 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заборгованість за кредитним договором становить 21 313 414,05 грн. Зазначений розрахунок не спростований, альтернативний розрахунок не надано. Матеріали справи не містять доказів погашення суми заборгованості, що об`єктивно вказує на право банку реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності правових підстав у банку задовольняти свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, яке набуто ОСОБА_1 у власність, суд виходив із положень статті 23 Закону № 898-IV, якими законодавець передбачив, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Таким чином, навіть якщо предмет іпотеки було реалізовано під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на це майно, однак надалі підстави для такого виключення з реєстру було скасовано, то іпотека поновлюється. Отже, права позивача порушені відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору від 18 вересня 2007 року, суд вважав, що договір є таким, що укладений відповідно до чинного законодавства України та відповідає положенням статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2018 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову. Щодо вирішення зустрічної позовної вимоги, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог, оскільки іпотечний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та відсутні підстави для визнання його недійсним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, яку надалі виклав у новій редакції, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції позбавив відповідача права на участь у судовому засіданні, оскільки не повідомив його про час та дату апеляційного розгляду справи, призначеного на 16 травня 2018 року, що є безумовною підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий розгляд. Справу розглянуто неповноважним складом суду. Після заміни двох суддів у складі суду не було постановлено відповідної ухвали. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідач звертався до суду з клопотанням про зупинення провадження до вирішення справи № 357/14534/17, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні зазначеного клопотання. Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили інформації щодо продажу банком права вимоги за кредитним договором № 18-07-Ип/40, хоча ці обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову банку з тих підстав, що заяву банку про поворот виконання рішення суду задоволено та зобов`язано приватного нотаріуса Губенко Т. А. внести спірне нерухоме майно до Державного реєстру іпотек, однак суд не врахував, що надалі, за наслідками нового розгляду заяви, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року № 2-1652/10 у задоволенні заяви про поворот виконання рішення відмовлено. Також суди попередніх інстанцій не врахували, що у спірному будинку проживає малолітній син заявника, а договір іпотеки грубо порушує права його сина на користування жилим приміщенням та земельною ділянкою, а також його право на житло. Зазначає, що він придбав спірне майно за власні кошти, в той час, коли майно не перебувало під обтяженням, він є добросовісним набувачем, а тому не має відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 . Крім того, заявник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної судової практики.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали та зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року задоволено заяву ТОВ "Росвен Інвест Україна" про залучення його до участі у справі як правонаступника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 18 вересня 2007 року між ВАТ Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 18-07-Ип/40, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 200 000 дол. США.
На забезпечення виконання зобов`язання між банком та ОСОБА_2 18 вересня 2007 року укладений іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1000 га, за тією ж адресою.
У 2010 році ОСОБА_2 звертався до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання кредитного договору, договорів іпотеки та поруки недійсними (справа №2-1652/10). ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало зустрічну позовну заяву про стягнення заборгованості. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року первісний позов задоволено частково, визнано недійсними договори поруки та іпотеки, договір поруки розірвано, приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т. А. зобов`язано виключити з реєстру іпотек та заборон записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна згідно з договором іпотеки від 18 вересня 2007 року № 18-07-Ип/40. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит`задоволено, зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 . Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 2 228 840,92 грн заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
25 січня 2011 року приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т. А. на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року вилучила з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна запис 5678472 про обтяження спірного майна.
25 січня 2011 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу у Київській області Кушнір Н. Б.,набув у власність спірний будинок та земельну ділянку, які є предметом іпотеки.
У грудні 2011 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до суду із заявою про поворот виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2012 року, заяву про поворот виконання рішення задоволено, зобов`язано приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т. А. вчинити нотаріальні дії, а саме включити записи до реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 18 вересня 2007 року № 18-07-Ип/40.
Щодо вимог первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України)
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом № 898-IV (абзац третій статті 1 Закону (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону № 898-IV іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (частини перша та друга статті 7 Закону № 898-IV).
За частинами першою, третьою статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з частинами першою, п`ятою статті 38 Закону № 898-IV, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Статтею 23 Закону № 898-IV визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до неї не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.