ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 444/2499/19
адміністративне провадження № К/9901/15406/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 25.02.2020 (суддя: Заліско Р.Й.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 (головуючий суддя: Бруновська Н.В., судді: Макарик В.Я., Матковська З.М.) у справі №444/2499/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 61/15/19-ф/пз від 30.07.2019, якою ОСОБА_1 визнано винним у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 25.02.2020, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України у зв`язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а підстави, зазначені в обґрунтування причин пропуску такого, визнані судом неповажними.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем без поважних на те причин пропущено спеціальний строк звернення до суду, встановлений статтею 286 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції скасувати їх, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач мав об`єктивні причини пропуску спеціального строку звернення до суду за оскарженням постанови відповідача по справі про адміністративне правопорушення, які зумовлені несвоєчасним наданням відповіді на запит адвоката про обставини вчинення адмінправопорушення. Скаржник зазначає, що відразу після отримання відповіді на запит подав позовну заяву. Також скаржник вказує на процесуальні порушення (порушено черговість розгляду клопотань; тривалий розгляд справи), допущені судом першої інстанції, що призвели до неповного з`ясування обставин справи та відповідно до постановлення незаконного рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанції від відповідача та третьої особи надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких останні з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просять суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Пунктами 6, 7 частини п`ятої статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на пред`явлення позову, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення позовної заяви, в тому числі подання її у строки, встановлені КАС України або іншими законами, для чого особа має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.