ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 807/1171/16
адміністративне провадження № К/9901/21983/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року (головуючий суддя - Рейті С.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року (головуючий суддя - Глушко І.В., судді - Большакова О.О., Макарик В.Я.) у справі № 807/1171/16.
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Закарпатської області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ №524к прокуратури Закарпатської області від 11.08.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління у кримінальному провадженні та з органів прокуратури Закарпатської області 12 серпня 2016 року з підстав неможливості подальшого перебування на вказаній посаді у зв`язку з фактичним виходом на роботу основного працівника (п.8 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України);
- зобов`язати прокуратуру Закарпатської області поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області, де до дня звільнення ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Закарпатської області на постійній основі або на рівнозначній посаді в органах прокуратури Закарпатської області з 12.08.2016;
- зобов`язати прокуратуру Закарпатської області виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 серпня 2016 року по день прийняття судом рішення, у розмірі відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов`язати прокуратуру Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 12 серпня 2016 року відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом №524 к прокуратури Закарпатської області від 11.08.2016 позивач був звільнений з посади прокурора та з органів прокуратури Закарпатської області з підстав неможливості подальшого перебування на вказаній посаді у зв`язку з фактичним виходом на роботу основного працівника. Звільнення з органів прокуратури Закарпатської області позивач вважає протиправним, оскільки до призначення позивача на тимчасово вакантну посаду він був призначений на постійній основі на посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області, з якої його ніхто не звільняв, в тому числі і по переводу на тимчасово вакантну посаду, з якої він був звільнений. При звільненні позивача прокуратурою Закарпатської області не було виконано свого обов`язку та не враховано право позивача на переважне залишення на роботі та не запропоновано іншу вакантну посаду. Крім того, відповідачем не виплачено позивачу заробітну плату в повному обсязі за період з 15.07.2015 по 12.08.2016 - дату фактичного звільнення. Таким чином, дії відповідача щодо звільнення позивача з посади є незаконними і не ґрунтуються на вимогах закону.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу та здійснити перерахунок та виплату заробітної плати відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суди зазначили, що за погодженням сторін - працівника та керівника органу прокуратури, наказом за №947к від 16.10.2015 був укладений по своїй суті та змісту строковий трудовий договір на час відпустки для огляду за дитиною ОСОБА_2 до дня фактичного виходу на роботу основного працівника, про що прямо зазначено в наказі № 947к від 16.10.2015. Умови вказаного строкового договору, припинення якого пов`язувалось із днем фактичного виходу на роботу основного працівника, позивачеві були відомі, оскільки з наказом про призначення на посаду позивач ознайомився 16.10.2015. Крім того, суди зазначили, що свою волю на укладення строкового трудового договору позивач виявив, коли подавав заяву на призначення на вказану тимчасово вільну посаду. Суди також вказали, що звільнення у зв`язку із виходом з відпустки по догляду за дитиною основного працівника, тобто у зв`язку із закінченням строку трудового договору, жодним чином не пов`язане зі змінами в організації виробництва і праці та за процедурою є відмінним від звільненням з підстав змін в організації виробництва і праці, та не потребує вирішення питань про переважне право залишення на роботі. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що з дня виходу основного працівника - ОСОБА_2, з огляду на норми Закону України "Про прокуратуру", вимоги трудового законодавства та умови трудового договору, трудові відносини з позивачем підлягали припиненню.
Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області, суди зазначили, що вказана вимога не випливає з оскаржуваного ним наказу про звільнення, оскільки на момент звільнення з органів прокуратури Закарпатської області позивач обіймав тимчасову вакантну посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області, тоді як з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області позивач був звільнений наказом №947к від 16.10.2015.
Щодо позовної вимоги про перерахунок та виплату позивачу заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 12 серпня 2016 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697- VI (далі - Закон 1697) з врахуванням вже здійснених виплат за цей період суди вказали, що враховуючи норми законів України про державний бюджет, якими встановлено правове регулювання питання оплати праці прокурорів, що здійснюється у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема, не внесення Урядом змін до постанови від 31.05.2012 №505 щодо умов оплати праці працівників прокуратури, відсутності у Законі України "Про державний бюджет на 2015 рік" видатків на реалізацію положень ст. 81 Закону №1697, прокуратура Закарпатської області, як головний розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для перерахування та виплати заробітної плати працівників місцевих прокуратур поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
06 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що між ним та відповідачем 05.06.2012 був укладений безстроковий трудовий договір, за яким він був прийнятий на роботу до органів прокуратури. Позивач вважає, що укладенню трудового договору передує припинення іншого трудового договору, проте трудовий договір від 05.06.2012 між ним та відповідачем не припинявся. Посилається на те, що ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" визначає умови звільнення прокурора з посади, тоді як вказана норма не передбачає звільнення з роботи (припинення трудового договору), звільнення з органів прокуратури. Вказує, що відповідач протиправно не запропонував йому жодної вакантної посади, на яку він міг бути переведений, а також не довів відсутність таких посад. Також позивач посилається на обставини неодержання ним заробітної плати у повному обсязі в період з 15.07.2015 до 12.08.2016 відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 5 червня 2016 року позивач прийнятий на роботу в органи прокуратури Закарпатської області на посаду прокурора прокуратури міста Ужгорода.
З 19 жовтня 2015 року позивача, який працював на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області, на підставі поданої ним 15.10.2015 заяви (а.с. 37) наказом прокурора області №947 від 16.10.2015 було призначено на тимчасово вільну посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2, на умовах строкового трудового договору до дня фактичного виходу на роботу основного працівника, звільнивши його з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області (а.с 38). Із вказаним наказом позивач ознайомлений 16.10.2015, що підтверджується його підписом.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 29.12.2015 №125ш відділ нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, державної митної служби та Державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області був перейменований на відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області.
На підставі цього, прокурором області видано наказ від 14.01.2016 №23к, згідно якого ОСОБА_1 вважається таким, що обіймає тимчасово вакантну посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області на час відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2, до дня фактичного виходу на роботу основного працівника (а.с. 39). Із вказаним наказом позивач ознайомлений 14.01.2016.
11 серпня 2016 року основним працівником - ОСОБА_2 на ім`я прокурора області подано заяву з проханням допустити його до виконання своїх службових обов`язків з 15.08.2016 до закінчення відпустки для догляду за дитиною (а.с. 41).
На підставі вказаної заяви прокурором області видано наказ №522к від 11.08.2016, відповідно до якого перервано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_3, та він вважається таким, що приступив до виконання свої службових обов`язків 15.08.2016 (а.с. 42).
Наказом прокурора області від 11 серпня 2016 року №524 к звільнено ОСОБА_1 з тимчасово вакантної посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області, на яку його призначено на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2, та з органів прокуратури Закарпатської області 12 серпня 2016 року з підстав неможливості подальшого перебування на вказаній посаді у зв`язку з фактичним виходом на роботу основного працівника (п. 8 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Підстави звільнення прокурора з посади визначені пунктами 1-9 частини 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року
№1697-VII (далі - Закон №1697-VII). Однією з таких підстав є звільнення у зв`язку неможливістю подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді (п. 8 ч. 1 ст. 51 Закону №1697-VII).
Відповідно до ст. 59 Закону №1697-VII прокурор, який обіймає тимчасово вакантну посаду, у разі повернення на роботу прокурора, який обіймає відповідну посаду на постійній основі, звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п`ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
Згідно з пп. 4 пункту 5 1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону №1697-VII передбачено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом 3 пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення", а саме: статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону (регулюють порядок призначення на посаду прокурора та звільнення з посади, здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора за умови функціонування Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, діяльність органів прокурорського самоврядування та набирають чинності з 15 квітня 2017 року), прокурори призначаються на посади і звільняються на посади і звільняються з посад, у тому числі адміністративних, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів уповноваженими приймати такі рішення особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.