ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 810/2837/18
адміністративне провадження № К/9901/6871/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №810/2837/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київська митниця Державної фіскальної служби України,
про стягнення коштів
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року (прийняте у складі: головуючого судді Лапія С.М.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Файдюка В.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у червні 2019 року звернувся з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - "ДФС України"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київська митниця Державної фіскальної служби України (далі - "Київська митниця ДФС"), в якому, з урахуванням уточнень, просив зобов`язати ДФС України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №810/685/17 про поновлення на роботі за період з 12 жовтня 2017 року до 24 травня 2018 року і компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у загальній сумі: 89020,81 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав вчасно судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, що відповідно до статей 235, 236 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") є підставою для стягнення з ДФС України на користь позивача його середнього заробітку у розмірі: 82733,11 грн за період з дня ухвалення відповідного судового рішення до дня поновлення ОСОБА_1 на роботі. Також позивач вказує на те, що протягом вказаного періоду ДФС України не виплачувала йому заробітну плату, у зв`язку з чим ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини своїх доходів у сумі: 6287,70 грн відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 12 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2019 року, позов задовольнив, стягнув з ДФС України на користь ОСОБА_1 :
- середній заробіток за час затримки виконання відповідачем постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №810/685/17 у розмірі: 82733,11 грн;
- компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі: 6287,70 грн.
Суди виходили з того, що відповідач не поновив позивача на роботі негайно після проголошення постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №810/685/17, а посилання ДФС України на відсутність її вини у затримці виконання через скорочення штатів жодним чином не обґрунтовує правомірність такої затримки і не звільняє від відповідальності за невчасне поновлення. Оскільки за період вказаної затримки відповідач також не виплачував позивачу заробітну плату, то останній має право на стягнення компенсації за втрату частини своїх доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ДФС України просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VII, КЗпП України, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, Закону України "Про оплату праці", статей 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року.
Так, ДФС України вказує на те, що:
- затримка поновлення ОСОБА_1 на роботі відбулася не з вини ДФС України, а у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників Київської митниці ДФС, внаслідок чого у третьої особи була відсутня вакантна посада першого заступника начальника Київської митниці ДФС, на яку суд поновив позивача;
- виплата середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі не є доходом, що нараховується громадянину, носить одноразовий характер, а тому у розумінні Законів України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" і "Про оплату праці" позивач не має права на отримання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Крім того, скаржник зауважує, що суди не надали жодної оцінки цим його доводам;
- виплата заробітної плати позивачу здійснюється Київською митницею ДФС, а не відповідачем, тому виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі повинна здійснювати третя особа, а не ДФС України.
Інші учасники справи відзивів на касаційні скарги не подали. Київська митниця ДФС отримала копію ухвали про відкриття касаційного провадження 10 квітня 2019 року, а від ОСОБА_1 повернувся лист із копією ухвали і касаційної скарги до Верховного Суду у зв`язку із закінченням терміну його зберігання у відділенні поштового зв`язку.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наказом ДФС України від 27 липня 2015 року №2254-0 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Київської митниці ДФС.
Наказом відповідача від 10 січня 2017 року №03-о позивача звільнено з посади першого заступника начальника Київської митниці ДФС у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Наказ про звільнення ОСОБА_1 оскаржив до суду і постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №810/685/17 його позов задоволено частково. Суд визнав протиправними і скасував накази ДФС України від 10 січня 2017 року №03-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та Київської митниці ДФС від 23 січня 2017 року №44-о "Про проведення розрахунку", а також поновив ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської митниці ДФС України і стягнув з ДФС України на користь позивача суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі: 76408,20 грн.
Київський окружний адміністративний суд у постанові від 12 жовтня 2017 року допустив негайне її виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської митниці ДФС і в частині стягнення з ДФС України суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.
Незважаючи на вимогу суду щодо негайного виконання судового рішення в частині поновлення позивача на роботі, відповідач його добровільно не виконав, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до органів виконавчої служби для примусового виконання.
Постанова Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №810/685/17 була виконана 25 травня 2018 року шляхом видання виконувачем обов`язки Голови ДФС України наказу №851-о "Про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Київської митниці ДФС України". Також цього дня було виконано судове рішення в частині стягнення з ДФС України середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі: 76408,20 грн.
У зв`язку із затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на роботі і втратою ним частини своїх доходів через невиплату заробітної плати за період вказаної затримки ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 43 Основного Закону України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Положеннями частин першої, другої статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
За частиною сьомою цієї ж статті, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Приписами статті 370 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Положеннями статті 2 вказаного Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно статей 3, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - "Порядок № 159") передбачено, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Положеннями пункту 3 Порядку №159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);