ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа №125/1961/17
адміністративне провадження №К/9901/62105/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Барської міської ради Вінницької області,
третя особа - ОСББ "Рубін+",
про визнання протиправним та скасування рішення сесії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Граб Л.С., Полотнянка Ю.П.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Барської міської ради Вінницької області (далі також - відповідач), третя особа, без самостійних вимог на предмет спору - ОСББ "Рубін+", в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення 12 сесії 8 скликання Барської міської ради Вінницької області від 22 серпня 2017 року;
зобов`язати Барську міську раду Вінницької області на черговій сесії розглянути питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0024 га для будівництва індивідуального гаражу АДРЕСА_1, ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 15 березня 2018 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року апеляційну скаргу Барської міської ради Вінницької області задоволено: рішення Барського районного суду Вінницької області від 15 березня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області від 31 грудня 1996 року №509 ОСОБА_1 дозволено встановити металевий гараж розміром 6,0 х 4,0 біля будинку АДРЕСА_2 . Тобто, даним рішенням чітко визначено місце розташування та розміри металевого гаража.
Однак, позивач наданий йому дозвіл реалізував майже через 21 рік і не в установленому міською радою місці біля будинку АДРЕСА_2, а встановив металевий гараж в дворі будинку АДРЕСА_3 .
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач безпідставно не затвердив розроблену за замовленням позивача технічну документацію.
Так, позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що встановлений позивачем гараж знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_3 базуються на припущеннях, оскільки територія на якій знаходиться гараж належить до прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 .
Враховуючи викладене, скаржник вважає, що спірне рішення 12 сесії 8 скликання Барської міської ради Вінницької області від 22 серпня 2017 року є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Позиція інших учасників справи
26 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 24 вересня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №125/1961/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 8 вересня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області від 31 грудня 1996 року №509 ОСОБА_1 дозволено встановити металевий гараж розміром 6,0 х 4,0 біля будинку АДРЕСА_2 .
Рішенням 46 сесії 5 скликання Барської міської ради від 9 лютого 2010 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 24 кв. м в дворі будинку АДРЕСА_2 для обслуговування металевого гаража без надання юридичної адреси з подальшим наданням на умовах оренди.
3 січня 2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на виконання робіт на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості було виготовлено та внесено відомостей до Державного земельного кадастру.
2 серпня 2017 року позивач звернувся з клопотанням до Барської міської ради Барського району Вінницької області про затвердження виготовленої та вже попередньо погодженої технічної документації.
Проте, рішенням 12 сесії 8 скликання Барської міської ради Барського району Вінницької області від 22 серпня 2017 року позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0024 га, в АДРЕСА_2 для будівництва індивідуальних гаражів та передачі даної земельної ділянки в оренду. Дана відмова мотивована тим, що земельна ділянка виділена в дворі будинку АДРЕСА_2, а металевий гараж розміщений в дворі будинку АДРЕСА_3 .
Також, іншим рішенням зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати металевий гараж, що знаходиться на прибудинковій території житлового будинку по АДРЕСА_3 біля дитячого майданчика в строк до 1 жовтня 2017 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно із статтею 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.