ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 815/2705/16
адміністративне провадження № К/9901/22883/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області Апеляційної атестаційної комісії №1 Південного регіону Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, визнання протиправними та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді - Лук`янчук О.В., Милосердний М.М.) .
І. Суть спору
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач 1, скаржник, ГУНП в Одеській області), Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач 2, АК № 8 ГУНП в Одеській області), Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1 (далі - відповідач 3, ААК ПР № 1 ГУНП в Одеській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області ( далі - третя особа, ГУДКУ в Одеській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
визнати незаконними та скасувати накази начальника ГУНП в Одеській області №473 від 17.03.2016, № 206 о/с від 12.04.2016 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області;
поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, а у випадку неможливості, зобов`язати ГУНП в Одеській області призначити на рівнозначну посаду у Шевченківському відділенні Приморського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області;
виплатити відповідне грошове утримання з моменту підписання вищевказаного наказу до моменту винесення відповідного судового рішення;
стягнути з ГУНП в Одеській області на користь позивача суму завданої моральної шкоди у розмірі 20000 гривень;
визнати незаконним та скасувати, прийнятий щодо ОСОБА_1 висновок атестаційної комісії ГУНП в Одеській області, висновок про невідповідність займаній посаді та звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність від 11.03.2016;
визнати незаконним та скасувати прийнятий Апеляційною комісією Південного регіону висновок від 25.03.2016 про відхилення скарги ОСОБА_1 на висновок атестаційної комісії ГУНП в Одеській області висновок від 11.03.2016;
допустити негайне виконання рішення суду в частині позовних вимог.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 8 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону № 1, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів № 473 від 17.03.2016р., № 206 о/с від 12.04.2016р., поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, визнання незаконним та скасування висновку атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді та звільнення зі служби в поліції від 11.03.2016р., визнання незаконним та скасування висновку апеляційної атестаційної комісії від 25.03.2016р., - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 8 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом ОП№15.00004596.0027446 від 11.03.2016 р. та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: " 4- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", який прийнято стосовно ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано прийнятий Апеляційною атестаційною комісією Південного регіону № 1 висновок про відхилення скарги ОСОБА_1, що оформлений протоколом № 15.00004892.0027446 від 25.03.2016р., на рішення (висновок) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області висновок від 11.03.2016р.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які послугували підставами для проведення відносно позивача службового розслідування та відображені у висновку службового розслідування та в оскаржуваних наказах відносно ОСОБА_1, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду даної справи. Матеріалами справи підтверджено, що позивач своїми навмисними діями скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Позивач не спростував також факту підтвердженого висновком службового розслідування від 29.02.2016, що він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені обставини також встановлені постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 28.03.2016 у справі № 511/476/16-п (номер провадження 3/511/170/16). При цьому, позивач під час проведення службового розслідування від надання пояснень відмовився. Позивачем не доводилось протилежного та не спростовувалось належними та допустимими доказами під час судового розгляду. Щодо закриття стосовно позивача провадження по адміністративній справі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, то суд зауважив, що висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку. Щодо наказів відповідача про проведення атестування, то суд зауважив, що наказ ГУНП в Одеській області №133 від 29.01.2016 містить посилання на мету проведення атестації, яка визначена в ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", однак в оскаржуваному наказі відсутні підстави для проведення атестування позивача, визначені ч.2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" та п.3 розділу І Інструкції № 1465, а відповідно такі підстави повинні бути визначені відносно конкретного поліцейського, по даній справі відносно позивача. Відповідачами до суду не надано жодного належного доказу існування підстав для проведення атестування позивача. Враховуючи вищевикладене, а також відсутність у протоколах: переліку питань, які були поставлені позивачу атестаційною комісією; обґрунтувань та мотивів прийнятого рішення при наявності атестаційного листа, в якому характеризується позивач, у тому числі і щодо виконання службових обов`язків, то вказане свідчить про необґрунтованість та не відповідність прийнятого рішення атестаційному листу та наданим комісії матеріалам, зміст яких в протоколах не спростований та взагалі не відображений. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що доводи позивача щодо заподіяння ГУНП в Одеській області моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ГУНП в Одеській області моральної шкоди не були задоволені.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року скасовано в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу.
У вказаній частині прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №206 о/с від 12 квітня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Поновлено ОСОБА_1 на раніше займаній посаді інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області з 18 березня 2016 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40 733 грн. (сорок тисяч сімсот тридцять три).
В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року залишено без змін.
Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов у даній частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи те, що зазначені судові рішення є обов`язковими для суду, в силу зазначених положень ч.1 ст. 72 та ст. 255 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що порушення апелянтом Правил дорожнього руху та керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, непред`явлення відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмова від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння, втеча з місця складання адміністративних матеріалів та виявлення неповаги до патрульних поліцейських - є спростованими судовими рішеннями, які вступили в законну силу, а отже не можуть бути доказом порушення апелянтом службової дисципліни. Колегія суддів також зауважила, що судом першої інстанції помилково не було прийнято до уваги висновки постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року, оскільки в судовому рішенні було досліджено та спростовано наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП України, зокрема, встановлено відсутність доказів його знаходження в стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що наказ №473 від 17 березня 2016 року про притягнення апелянта до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції суперечить вимогам ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки є необґрунтованими та прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є протиправним і підлягає скасуванню. При цьому, наказ №206 о/с від 12 квітня 2016 року, яким капітана поліції ОСОБА_1, інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, звільнено з 12 квітня 2016 року зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) Закону України "Про Національну поліцію", виданий на реалізацію вказаного вище наказу, є похідним від нього і також є протиправним та підлягає скасуванню. Посилання Головного управління Національної поліції в Одеській області на те, що посада інспектора Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, на якій перебував ОСОБА_1 16 листопада 2016 року скорочена, - колегія суддів не взяла до уваги, оскільки відповідно до вимог пункту 24 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню саме на попередній посаді.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
27 березня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене рішення, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Національної поліції в Одеській області вказує на те, що матеріалами службового розслідування підтверджено порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту в частині недотримання законодавства, норм професійної та службової етики, неухильного виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальника, а також обов`язку з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, у службовій діяльності бути чесним і об`єктивним. Також скаржник зазначив, що факт ухвалення постанови Роздільнянського районного суду від 28.03.2016, якою відмовлено у притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не має суттєвого значення для розгляду даної справи. Відповідач зазначає, що правова кваліфікація діяння особи, наведена у постанові про адміністративний проступок не є обов`язковою для адміністративного суду. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин ( у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально - правових норм.
19 червня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення ОСОБА_1, в якому позивач вважає подану касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач з вересня 2009 року проходив службу в органах МВС України, в органах поліції з 07 листопада 2015 року.
Наказом ГУНП в Одеській області №124 о/с від 07 листопада 2015 року відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1, який мав спеціальне звання "капітан міліції", призначено інспектором Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області та присвоєно йому спеціальне звання "капітан поліції".
17 січня 2016 року працівниками патрульної служби складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №454978 відносно капітана поліції ОСОБА_1, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом, від медичного огляду відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 130 КУпАП, в зв`язку з чим винесено постанову серії ПС2 №863924.
Наказом ГУНП в Одеській області №76 від 18 січня 2016 року призначено проведення службового розслідування відносно позивача за вказаним фактом.
Згідно доповідної записки начальника УКЗ ГУНП в Одеській області "Про продовження терміну проведення службового розслідування" від 18 лютого 2016 року, останній просив продовжити строк проведення службового розслідування до 18 лютого 2016 року. Доповідна записка адресована начальнику, яким призначено службове розслідування та у верхньому лівому куті містить його підпис.
Наказом ГУНП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію України", п.2.1, п.2.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у керуванні 17 січня 2016 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, непред`явленні відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмові від проходження медичного огляду, особистій недисциплінованості, нетактовній поведінці з працівниками патрульної поліції, проявленні нещирості при наданні пояснення в ході службового розслідування, до інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту.
Наказ ГУНП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області" вмотивований службовим розслідуванням, за результатами якого складено відповідний висновок.
Згідно висновку службового розслідування, затвердженого 29 лютого 2016 року, встановлено, що 17 січня 2016 року о 03:30 год. по вул. Софіївській в м. Одесі працівниками УПП в м. Одесі ДПП було зупинено автомобіль марки "ВАЗ 2106", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який, у порушення вимог п.9.2 "б" Правил дорожнього руху, здійснив поворот праворуч, при цьому не подав сигнал світловим показником повороту. Під час перевірки відповідних документів на право керування вказаним вище транспортним засобом було встановлено, що ОСОБА_1, у порушення вимог п.2.1, п.2.9 "б" Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом, без відповідних документів та з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Позивача було доставлено до КУ "Одеський обласний центр психічного здоров`я" для встановлення факту вживання алкоголю та визначення ступеню алкогольного сп`яніння. При цьому позивач, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, від проходження медичного огляду в присутності двох свідків відмовився, що підтверджується висновком №000064 від 17 січня 2016 року та письмовими поясненнями лікаря ОСОБА_2 від 10 травня 2016 року. Після цього, ОСОБА_1 втік з медичного закладу.
З урахуванням наведених обставин, у висновку зазначається, що така подія є наслідком низьких моральних якостей ОСОБА_1, грубого порушення ним вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію України", п.2.1, п.2.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху та керуванні транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, непред`явленні відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння, втечі з місця складання адміністративних матеріалів та виявлення неповаги до патрульних поліцейських.
Вказані адміністративні правопорушення з боку позивача були зафіксовані працівниками УПП за допомогою відеокамер, зареєстрованих в "ІТ" відділу УПП в місті Одесі ДПП. Також зазначені порушення знайшли своє відображення в письмових поясненнях посадових осіб.
Також зазначено, що під час службового розслідування ОСОБА_1 проявляв нещирість та від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України відмовився.
З метою повідомлення та ознайомлення ОСОБА_1 із наказом ГУНП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року, працівниками Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області було здійснено телефонний дзвінок, проте позивач відмовився прибути до кабінету №94 (адміністративне приміщення Приморського РВ, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 42) для ознайомлення з наказом, пояснивши, що його дружина перебуває у лікарні. В підтвердження цих обставин в матеріалах справи міститься акт від 24 березня 2016 року. Із наказом №473 від 17 березня 2016 року позивач ознайомився 07 квітня 2016 року, що підтверджується його особистим підписом на копії цього наказу.
Згідно постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року у справі № 511/476/16-п (номер провадження 3/511/170/16), провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зокрема, вказаною постановою встановлено, що наданий в якості доказу протокол про адміністративне правопорушення АП2 №454978 від 17 січня 2015 року не відповідає вимогам Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та законодавства, а саме:
- в порушення п.4.1 Інструкції не роз`яснені його права і обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також судом встановлено, що протокол було складено 17 січня 2016 року, а вручений ОСОБА_1 лише 19 січня 2016 року;
- в порушення п.4.2 Інструкції в протоколі не вказано свідків, в присутності яких відмовився від проходження медогляду ОСОБА_1, до матеріалів справи не надано письмові пояснення цих свідків, які б свідчили про його відмову від проходження у встановленому порядку медичного огляду на стан алкогольного спяніння, а також про відмову від підпису в протоколі.
Також судом у вказаній постанові встановлено порушення порядку проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцію, оскільки відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2№454978 від 17 січня 2016 року інспектор поліції взагалі не запропонував ОСОБА_1 пройти на місці зупинки огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, так як про це не вказано і в протоколі.
Із матеріалів справи судом також було встановлено, що ОСОБА_1 для проведення медичного огляду на стан сп`яніння був доставлений 17 січня 2015 року працівниками поліції до медичного закладу - КУ "ООМЦПЗ", однак належно оформлений висновок вказаного закладу відповідно до Інструкції щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння на день огляду 17 січня 2016 року в матеріалах справи був відсутній.
При слуханні справи суд був позбавлений можливості перевірити зазначені в протоколі та в медичному висновку щодо результатів медичного огляду обставини стосовно наявності свідків вказаних подій, так як в протоколі про адмінправопорушення не зазначені прізвища свідків та їх адреси, в присутності яких ОСОБА_1 відмовлявся від проходження медогляду, також до протоколу про адміністративне правопорушення не додані письмові пояснення свідків, які, як зазначено в протоколі, були присутні при складанні вказаного протоколу та висновку про стан алкогольного спяніння в медичному закладі КУ "ООМЦПЗ" 17 січня 2016 року.
При цьому, суд не прийняв до уваги в якості доказів по справі пояснення в якості свідка інспектора патрульної поліції ОСОБА_3, так як при огляді на стан сп`яніння водіїв поліцейські відповідно до вимог Інструкції не можуть бути свідками.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи належним чином отриманих доказів на стан знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, які свідчили б про те, що в день складання протоколу, а саме 17 січня 2016 року він перебував в стані алкогольного сп`яніння, Роздільнянський районний суд Одеської області дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП не підтверджена, а обвинувачення щодо особи не може бути висунуто на сумнівних доказах, тому вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП України.
Крім того, під час апеляційного розгляду справи, апелянтом було надано постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 січня 2017 року, відповідно до якої постанову по справі про адміністративне правопорушення №863924 від 17 січня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 852 грн. скасовано.
Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності у позивача посвідчення водія на момент зупинення його працівниками поліції або ненадання посвідчення водія на вимогу інспектора та протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався.
При цьому, суд зауважував на тому, що в оскаржуваній постанові відсутній підпис позивача щодо роз`яснення йому положень ст. 307, ст. 308 КУпАП, прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а також права, порядок і строки оскарження постанови згідно зі ст.ст.287-289 КУпАП.