ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/1461/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників:
Офісу ГПУ - Скрипки М. В.,
відповідача-1 - не з`явились,
відповідача-2 - не з`явились,
третьої особи - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (судді: Терещенко О. І. - головуючий, Сіверін В. І., Гетьман Р. А.)
за позовом заступника прокурора Полтавської області
до: 1. Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області,
2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Заступник прокурора Полтавської області (далі - Позивач, Прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Відповідач-1, Решетилівська РДА), Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (далі - Відповідач-2, СТОВ "Хлібороб") про визнання недійсним договору оренди землі від 10.02.2010, укладеного між Решетилівською РДА та СТОВ"Хлібороб" площею 32,75 га, що розташована на території Решетилівської сільської ради Полтавської області, кадастровий номер 5324255100:00:009:0018 та зобов`язання СТОВ"Хлібороб" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 32,75 га кадастровий номер 5324255100:00:009:0018 вартістю 1121769,70 грн, яка розташована на території Решетилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.
1.2. В обґрунтування позову Прокурор посилався на те, що розпорядження голови Решетилівської РДА про затвердження технічної документації із землеустрою та укладений на його виконання договір оренди землі від 10.02.2010 не відповідають вимогам земельного законодавства, оскільки земельна ділянка площею 32,75 га до 2010 року не формувалася, їй не присвоювався кадастровий номер, не відкривалася поземельна книга, а тому надання дозволу на розробку саме технічної документації, а не проекту землеустрою щодо її відведення, не відповідає вимогам земельного законодавства (в редакції на час прийняття розпорядження). Також, як зазначав Прокурор, розпорядженням голови Решетилівської райдержадміністрації №258 від 10.06.2009 лише затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди СТОВ "Хлібороб", однак, саме рішення про передачу в оренду вищевказаної земельної ділянки відсутнє. Крім того, Прокурор зазначав, що спірний договір оренди не відповідає вимогам земельного законодавства, оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не розроблялась і не погоджувалась взагалі; у п. 5 спірного договору оренди земельної ділянки не зазначено її нормативну грошову оцінку.
Позивач також вказував, що позов подано у межах строку позовної давності, оскільки про порушення прав держави, як власника спірної земельної ділянки йому стало відомо 05.07.2017, тобто з дати отримання прокуратурою області листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05.07.2017№7-16-0.6-4963/2-17.
1.3. Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в суді в якості позивача, Прокурор зазначив те, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження землями на території області, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки спірна ділянка відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення. Разом з тим, на думку Прокурора, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
2.2. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.05.2019 у справі №917/1461/17 в позові відмовлено.
2.3. Указане рішення мотивоване тим, що спірний договір оренди землі був укладений Відповідачами з порушенням норм земельного законодавства, оскільки земельна ділянка (яка є його предметом та надавалася в оренду на підставі технічної документації із землеустрою) до 2010 року не формувалася, їй не присвоювався кадастровий номер, не відкривалася поземельна книга, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у відділі Держгеокадастру у Решетилівському районі відсутні, а тому надання дозволу на розробку технічної документації, а не проекту землеустрою щодо її відведення, не відповідає вимогам Земельного кодексу України. Судом також встановлено, що рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки не приймалося, у п. 5 договору оренди землі від 10.02.2010 не зазначено її нормативну грошову оцінку, яка, у свою чергу, взагалі не проводилася та не затверджувалася.
Одночасно місцевий господарський суд дійшов висновку, що належним позивачем у цій справі є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки воно наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі і земельною ділянкою площею 32,75 га, а відтак перебіг позовної давності починається від дня, коли саме Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області довідалось або могло довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому господарським судом першої інстанції встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області довідалося про порушення свого права ще в 2013 році, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку про застосування наслідків спливу строку позовної давності, з огляду на відповідну заяву Відповідача-2, та відмовив у позові.
2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 скасовано вказане рішення та ухвалено нове, яким позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.02.2010; зобов`язано СТОВ "Хлібороб" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 32,75га, кадастровий номер 5324255100:00:009:0018, передавши її Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області.
2.5. Ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою та укладений на його виконання спірний договір не відповідають вимогам земельного законодавства.
Разом з тим, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що заступник прокурора Полтавської області у даній справі обґрунтовано здійснює представництво в суді законних інтересів держави, оскільки у даному разі захист таких інтересів не відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, тобто органу, який виконує функції розпорядника відповідних земель від імені власника, яким є держава Україна, та до компетенції якого законодавчо віднесені відповідні повноваження, а тому Прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, тобто набув статусу позивача. З огляду на викладене господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що Прокурор звернувся до суду у межах строку позовної давності, оскільки у даному випадку зазначений строк повинен відраховуватись саме з 05.07.2017, тобто з моменту коли Прокурору стало відомо про порушення інтересів держави, а не з моменту коли про порушення стало відомо Головному управлінню Держгеокадастр.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі СТОВ "Хлібороб" просить скасувати повністю постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.
3.2. Касаційну скаргу мотивовано неврахуванням апеляційним господарським судом тієї обставини, що прокуратурою безпідставно не визначено в особі якого органу здійснюється участь в суді.
3.3. Також, за твердженням заявника, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, допустив спосіб захисту, який суперечить закону, визнавши наявність порушення інтересів держави договором, суб`єктом якого не є орган державної влади на користь якого передано спірну земельну ділянку.
3.4. До того ж скаржник зазначає, що оскаржувану постанову не може бути виконано, враховуючи відсутність правових підстав для передання спірної земельної ділянки Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки ця земельна ділянка є у власності та розпорядженні Решетилівської об`єднаної територіальної громади у зв`язку з чим відбулося протиправне втручання в майно орендаря та зазначеної територіальної громади.
3.5. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник також посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм статей 257, 261 Цивільного кодексу України в частині вирішення питання застосування строків позовної давності, оскільки прокуратурою проводилося досудове слідство щодо спірного договору раніше, ніж за три роки до звернення з цим позовом до суду.
3.6. Крім того, на думку заявника, господарський суд апеляційної інстанції, відкриваючи провадження у справі, порушив принцип рівності сторін, оскільки апеляційну скаргу Прокурором було подано після закінчення процесуального строку, враховуючи, що повний текст рішення місцевого суду ним було отримано на руки під розписку.
3.7. Заявник також зазначає, що оскільки позовна заява була підписана прокурором області, то при поданні апеляційної скарги заступник прокурора не мав права підписувати (подавати) вказану вище апеляційну скаргу, а суд апеляційної інстанції порушив порядок розгляду клопотання про закриття апеляційного провадження у зв`язку із цим.
3.8. Одночасно, на думку заявника, апеляційний суд, в порушення норм Господарського процесуального кодексу України, відмовив у задоволенні зазначеного клопотання протокольною ухвалою без виходу суду до нарадчої кімнати.
3.9. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
4.2. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
4.3. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
4.4. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/1635 від 12.08.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/1461/17 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б.
4.5. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 для розгляду справи № 917/1461/17 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.
4.6. Колегія суддів також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.08.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.
4.7. При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
4.8. Ураховуючи викладене, з огляду на складність справи, неодноразові клопотання заявника про відкладення розгляду касаційної скарги у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, а також необхідність опрацювання значної кількості правових позицій для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається Верховним Судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
5. Обставини встановлені судами
5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації №121 від 10.03.2009 надано дозвіл СТОВ "Хлібороб" на розробку та виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право оренди, на земельну ділянку площею 341,92 га.
5.2. Розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації №258 від 10.06.2009 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди СТОВ "Хлібороб" загальною площею 165,98 га, з них рілля 100,71 га, сіножаті - 15,41 га, пасовища - 49,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 5 років на території Решетилівської сільської ради.
5.3. 10.02.2010 між Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавець) та СТОВ "Хлібороб" (орендар) був укладений договір оренди землі №8, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Решетилівської селищної ради, загальною площею 32,75 га, в тому числі пасовища - 32,75 га. Цей договір укладено на 10 років.
5.4. Зазначений договір було зареєстровано у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України про земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.03.2010 № 041056100015.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Обґрунтовуючи підстави самостійного представництва інтересів держави в суді в якості позивача, Прокурор зазначав, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження землями на території області, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки спірна ділянка відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення. Разом з тим, на думку Прокурора, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
6.3. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
6.4. Відповідно до абзаців 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
6.5. Згідно з абзацами 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
6.6. Одночасно відповідно до положень частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
6.7. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
6.8. Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширений підхід до визначення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).