|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 752/1498/14
провадження № 51-4961км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Сингаївської А. О.,
захисника Антонова Є. Г.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110000000175, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в цьому ж АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника Антонова Є. Г. на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, витрат на правову допомогу та витрат на залучення спеціаліста 300 000 грн, 3 700 грн та 3 000 грн відповідно.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат, а також про долю речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 вересня 2011 року близько 11:50, керуючи технічно справним автомобілем Suzuki SХ4 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Жилянській зі сторони вул. Льва Толстого в напрямку вул. Тарасівської у м. Києві в порушення вимог п. п. "б" п. 2.3, п. п. "е" п. 8.7.3, п. 8.10, п. 16.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перетинаючи регульоване перехрестя з вулицею Паньківською, проявив неуважність до дорожньої обстановки та проігнорувавши червоний сигнал світлофора, що горів для його руху, не зупинився перед дорожньою розміткою (стоп лінія) та не надав перевагу у русі автомобілю Nissan Murano (державний номерний знак НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_3, який з дотриманням вимог ПДР рухався по цьому ж перехрестю в напрямку вул. Паньківської, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів, внаслідок якого автомобіль під керуванням ОСОБА_1 здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги де на тротуарі біля будинку № 27-А по вул. Паньківській вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Антонов Є. Г. посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки в ній не спростовано усіх доводів його апеляційної скарги, зокрема:
- невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду;
- досліджені у місцевому суді докази не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення;
- відомості, які містяться у висновку судової автотехнічної експертизи № 7888/12-52 від 16 листопада 2012 року та у висновку судової автотехнічної експертизи № 3996 від 30 серпня 2013 року не могли бути використанні, як докази вини ОСОБА_1 ;
- висновок судової автотехнічної експертизи №1-02/18 від 26 лютого 2018 року є належним та допустимим доказом.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Антонов Є. Г. та засуджений ОСОБА_1, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, кожен окремо, просили скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор частково підтримала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.