Постанова
іменем України
3 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 523/13774/18
провадження № 51-305км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
потерпілої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бережного О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року та вирок Одеського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року і касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Одеського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160000000578, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кам`янське Арцизького району Одеської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 35 335,82 грн і 1 000 000 грн у рахунок відшкодування невідшкодованих матеріальних збитків та моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 5 серпня 2018 року близько 9:05, керуючи технічно справним автомобілем марки "Opel Vectra", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись із перевищенням дозволеної у межах населеного пункту швидкістю (85,5-108,9 км/год) у другій смузі по вул. Миколаївська дорога, наближаючись до регульованого пішохідного переходу з дорожньою розміткою, розташованого на перехресті вул. Миколаївська дорога та вул. Лиманної, порушуючи вимоги п.п. "б" п. 2.3, підпунктів "г", "е" п. 8.7.3, пунктів 8.10, 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, навпаки перестроївся у першу крайню смугу, ігноруючи червоний сигнал світлофора, що забороняє рух, перетнув горизонтальну дорожню розмітку - стоп-лінію, виїхав на перехрестя та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїзну частину по вул. Миколаївська дорога вздовж ближньої лінії дорожньої розмітки регульованого пішохідного переходу справа наліво за ходом руху транспортного засобу на дозволений для пішоходів сигнал світлофора. У результаті ДТП ОСОБА_3 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 17 вересня 2018 року № 1247-2565/2018 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від чого того ж дня в лікарні настала смерть потерпілого.
Перевіряючи вказаний вирок місцевого суду, 19 листопада 2019 року суд апеляційної інстанції ухвалив свій вирок, яким апеляційні скарги прокурора та потерпілої задовольнив частково, скасував вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року щодо ОСОБА_2 у частині призначеного покарання та призначив йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, взявши його під варту в залі суду. Строк відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили, а саме з 19 листопада 2019 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_2 зараховано в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 24 жовтня 2018 року по 11 липня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник не погоджується із вироком місцевого суду в частині вирішення цивільного позову, просить його змінити і відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілої.
Також захисник не погоджується з вироком апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання і просить його скасувати.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає про те, що не дивлячись на те, що обвинувачений визнав цивільний позов потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі та частково визнав його в частині відшкодування моральної шкоди (просив задовольнити відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000 грн), проте місцевий суд мав урахувати вимоги ст. 1194 ЦК та положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів" і стягнути суми позову із страховика - ПрАТ "СК "Альфа Страхування", у якого була застрахована цивільна відповідальність обвинуваченого на підставі полісу про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку від 27 червня 2018 року серії АК № 8111852, чого ним зроблено не було, а тому у задоволенні цивільного позову потерпілої слід відмовити у зв`язку із неналежним відповідачем.
Вважає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 65 КК, не врахував дані про особу ОСОБА_2, обставини, що пом`якшують покарання, що призвело до призначення йому занадто суворого покарання.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_2 апеляційним судом основне покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 років не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, особі засудженого та є занадто м`яким. Мотивує свою скаргу тим, що апеляційний суд не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_2 рухався в межах населеного пункту із значним перевищенням дозволеної швидкості, знехтував перевагою пішохода ОСОБА_3, який рухався по регульованому пішохідному переходу на дозволений для пішоходів сигнал світлофора, здійснив на нього наїзд, унаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких того ж дня помер в лікарні.
Крім того, апеляційним судом не враховано того, що заподіяну злочином матеріальну шкоду засуджений ОСОБА_2 відшкодував не безпосередньо після ДТП, а лише після ухвалення судом першої інстанції вироку, а моральну шкоду взагалі не відшкодував, не виявлено ним жодної турботи щодо питання організації поховання померлого потерпілого, вибачення у ОСОБА_1 вперше попросив незадовго до судових дебатів.
На вказані касаційні скарги захисник та потерпіла подали заперечення, в яких, зокрема, захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілої, а потерпіла в свою чергу заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Позиції учасників судового провадження
Потерпіла підтримала свою касаційну скаргу, вимоги якої просила задовольнити в повному обсязі, а проти задоволення касаційної скарги захисника заперечувала.