Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/22398/17
провадження № 51-673 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Могуренка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Салкова Р. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 5 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100100007329, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лісичево Іршавського району Закарпатської обл., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК з призначенням покарання за ч. 1 ст. 191 КК у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 191 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов ТОВ "Атлантіс" залишено без розгляду.
Вирішено питання про долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 листопада 2019 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи матеріально-відповідальною особою, якій ввірені матеріальні цінності ТОВ "Атлантіс", відповідно до посадової інструкції про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, 26 грудня 2015 року, 27 лютого 2016 року, 5 березня 2016 року, 9 березня 2016 року, 12 березня 2016 року, 15 березня 2016 року, 19 березня 2016 року, 22 березня 2016 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 11, реалізуючи умисел, направлений на привласнення чужого майна, отримуючи від товариств-партнерів грошові кошти, привласнив їх та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав ТОВ "Атлантіс" матеріальну шкоду на загальну суму 22 057 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 5 листопада 2019 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, безпідставно застосував ст. 75 КК до додаткового покарання призначеного засудженому, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чабанюк Т. В. підтримала доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, просила її задовольнити, у зв`язку з невідповідністю ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК.
Засуджений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Захисник Могуренко М. В. заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.