Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 318/910/17
провадження № 61-48604 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
представник позивача - Якушев Сергій Олександрович;
відповідач - ОСОБА_1 ;
представник відповідача - адвокат Шипілова Світлана Володимирівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке у подальшому змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 13 вересня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (без номера), за яким позичальник отримала кредит в сумі 6 200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої обов`язки належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 31 березня 2017 року виникла заборгованість по кредитному договору у сумі 78 482,17 грн, з яких: 5 802,04 грн - заборгованість за кредитом; 64 766,69 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 700 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - штраф (фіксована частина), 3 713,44 грн - штраф (процентна складова).
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 вересня 2013 року у розмірі 78 482,17 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 10 травня 2018 року у складі судді Васильченка В. В. у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судової бухгалтерської експертизи у розмірі 6 190 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у ОСОБА_1 заборгованості у зазначеному у розрахунку банку розмірі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 10 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 78 482,17 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт укладення між сторонами кредитного договору від 13 вересня 2013 року підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої ОСОБА_1 надала свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. На виконання умов договору відповідач 13 вересня 2013 року отримала кредитну картку "Універсальна", що підтверджується фото ОСОБА_1, зафіксованого за допомогою WEB-камери. Розмір заборгованості за договором підтверджено наданими банком розрахунком та банківською випискою про рух коштів по картковому рахунку, з якої убачається, що остання користувалась кредитною карткою шляхом зняття готівки з кредитної картки та поповнення кредитної картки власними коштами. Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 318/910/17 із Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про укладення кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів. Вказує, що підписання анкети-заяви не є доказом укладання між сторонами кредитного договору та виникнення кредитних зобов`язань. Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, затверджені наказом від 06 березня 2010 року, а також Тарифи банку не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, тому ці документи не можна вважати складовою частиною кредитного договору. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), які б свідчили про отримання та часткове погашення відповідачем кредиту. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Зазначала, що 13 вересня 2013 року ОСОБА_1 дійсно отримала банківську картку, але нею не користувалась, грошові кошти за цією карткою не отримувала та, відповідно, заборгованість за кредитом не погашала. Вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Позивачем надало достатньо доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів та існування між сторонами кредитних правовідносин, зокрема, підписану відповідачем анкету-заяву від 13 вересня 2013 року, виписку по рахунку та розрахунок заборгованості. Відповідач погодилася з тим, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 13 вересня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 6 200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з договором про надання банківських послуг до його укладання та погодилась з виконанням Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку.
Видача платіжної картки підтверджується фото ОСОБА_1, зафіксованого за допомогою WEB-камери, та не заперечувалася позичальником.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 березня 2017 року становить 78 482,17 грн і складається із: 5 802,04 грн - заборгованості за кредитом; 64 766,69 грн - заборгованості по процентах за користування кредитом; 3 700 грн - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн - штрафу (фіксована частина), 3 713,44 грн - штрафу (процентна складова).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.