Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 372/2165/16-ц
провадження № 61-20487св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33,
представник позивачів - адвокат Лупейко Олександр Васильович,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу "Трипільська теплова електрична станція",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") про відшкодування моральної шкоди.
У вересні 2016 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 звернулися до суду з позовом ПАТ "Центренерго" про відшкодування моральної шкоди.
Позовні заяви мотивовані тим, що поруч з м. Українка Київської області функціонує Трипільська теплова електрична станція (далі - ТрипільськаТЕС) ПАТ "Центренерго", яка у зв`язку з виробничою діяльністю, негативно впливає на якість їх життя через надмірне забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами.
Трипільскою ТЕС не дотримуються екологічних і санітарних норм, внаслідок чого природне довкілля у м. Українка Київської області та навколишніх сіл надмірно забруднені шкідливими речовинами, що є небезпечним для їх життя і здоров`я, вони постійно спостерігають густий чорний дим, що йде з джерел викидів забруднюючих речовин ТЕС, особливо вони потерпають від так званих "пильових" бур складованих золошлаків ТЕС.
Вніч з 09 березня 2013 року на 10 березня 2013 року місцеві жителі с. Дерев`яна Обухівського району Київської області були обурені екологічним та санітарним станом природного довкілля внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами Трипільської ТЕС, що призвело до виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, забруднення атмосферного повітря викидами сажі та кіптяви, чим зумовлено випадіння темного снігу.
Згідно з відповіддю Головного управління Держсанепідемслужби у Київській області викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС складають 82,8% усіх викидів промисловими підприємствами Київської області. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік склали 76 918,6 тонн. В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, які при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему (свинець). Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. З 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилегазоочисним устаткуванням, що становить 30,6%.
Враховуючи об`єктивні фактори, що для отримання пару з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9-22,6%, яке в структурі палива складає 99,4%, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС залишаються високими. Димові гази від пиловугільних та газомазутних блоків Трипільської ТЕС викидаються через дві труби висотою 180 м та діаметром 9,6 м і 7,2 м. При цьому здійснюється значне розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря і в приземних шарах атмосфери. На Трипільській ТЕС в процесі виробництва електроенергії пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4%) у структурі палива, мазуту та газу утворюється й гідроподачею подаються на золошлакові промислові відходи (4 класу - золошлаки). Кількість складованих золошлаків станом на 01 січня 2014 року склала 26 505 350 тонн. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності - скопу та золошлаку не вирішене.
Відповідно до листа Державної екологічної інспекції від 06 листопада 2015 року №2/2-10/1381/5 у 2013-2015 роках виявлялись факти перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, перевищення нормативів граничнодопустимих скидів у водне середовище, забруднення землі, у зв`язку з чим службові особи Трипільської TE С притягувалися до адміністративної відповідальності.
Згідно з листом Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22 січня 2016 року №17/10-107 вода Канівського водосховища в районі м. Українки Київської області забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту фенолами. Перевищення граничнодопустимих концентрацій (ГДК) відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту фенолами.
Дослідженнями, проведеними спеціалістами товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз", підтверджено понаднормативне забруднення грунтів рядом важких металів (найбільше миш`яком), а також шкідливими речовинами повітря, осособливо технологічним пилом від спалювання золошлаків. Рівень перевищення ГДК по технологічному пилу у всіх відібраних пробах (23 проби) перевищує базовий рівень в межах від 3 до 20 разів, при цьому по 18 пробах характеризується як дуже небезпечний, по 3 пробам як небезпечний, по 2 пробам, як помірно небезпечний.
Позивачі вважали, що показники по технологічному пилу є наслідком "пильових бурь". Хімічний склад технологічного пилу встановлений експертним висновком товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" від 25 серпня 2016 року № 8568. До його складу входять силікати, кремнеземи, кристали сірки, оксиди цирконію з включенням інших небезпечних речовин. Всі ці речовини є вкрай небезпечними для життя і здоров`я людей.
Також стверджували, що у зв`язку з таким станом природнього довкілля у регіоні, яке із-за діяльності Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" є небезпечним для життя і здоров`я, вони відчувають значні душевні страждання. Це створює реальну небезпеку для їх життя і здоров`я через понаднормативне забруднення шкідливими речовинами повітря, землі та водних ресурсів, позбавляє їх законного права на належну якість питної води, внаслідок чого їм завдано моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, позивачі, збільшивши позовні вимоги, просили суд стягнути з ПАТ "Центренерго" на їх користь на відшкодування моральної шкоди по 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент звернення до суду, тобто по 1 843 200,00 грн кожному.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2017 року цивільні справи № 2-74/17, 372/2165/16-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та № 2-84/17, 372/2438/16-ц за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 об`єднано в одне провадження та присвоєно номер справи № 2-74/17, 372/2165/16-ц.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем у встановленому законом порядку отримано дозволи на користування надрами та водокористування, а також на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Діяльність Трипільської ТЕС знаходиться під контролем уповноважених органів держави. Для Трипільської ТЕС величина санітарно-захисної зони не нормується, а визначається розрахунком розсіювання, відповідно до якого розсіювання максимально приземних концентрацій по більшості інгредієнтів спостерігаються на відстані 1 000 м. Позивачами визнано, що їх місце проживання знаходиться поза межами 1 000 метрової санітарно-захисної зони та не доведено, що в місцях їх проживання рівень забруднення навколишнього середовища становить очевидну загрозу їх життю та здоров`ю, перевищують екологічні ризики, притаманні життю в інших регіонах й містах України.
Позивачі не довели понаднормативне промислове забруднення території місця їх проживання та природного довкілля шкідливими речовинами, що створювало б небезпеку для життя і здоров`я, а надані позивачами експертні висновки не можуть вважажатися висновками експертиз у розумінні ЦПК України, так як проводилися не на підставі ухвали суду, спростовуються іншими доказами.
Також суд послався на відповіді відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваень в Обкхівському районі Київської області, згідно з якими за період з 2010 по 2017 роки не зареєстровано випадків, пов`язаних із професійним захворюваннямвналідок діяльності Трипільської ТЕС. Притягнення посадових осіб Трипільської ТЕС до адміністративної відповідальності стосувалося порушень містобудівного, а не санітарного законодавства.
Позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками, якими є завдання їм моральної шкоди. При цьому не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. Реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які б підлягали судовому захисту у обраний ними спосіб, під час розгляду справи не встановлено.
При цьому районний сукд керувався нормами Конституції України, ЦК України, спеціальним законодавством у цій сфері, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентною практикою Єворопейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_35 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 залишено без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що позивачами не доведено співвіднесення моральних страждань, покладених в основу позову, з виробничою діяльністю відповідача, не надано доказів причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками у виді завдання їм моральної шкоди. При цьому нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів і саме перевищення таких нормативів повинні були довести позивачі, а не лише факт забруднення довкілля.
Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 березня 2017 року № 5707/17-48, проведеного у цій справі, визнано факт негативного впливу на навколишнє середовище господарською діяльністю Трипільської ТЕС переважно через забруднення атмосферного повітря, проте оцінити обсяг забруднення неможливо і однозначно неможливо визначити наявність понаднормового забруднення атмосферного повітря.
Крім того, майже кожен позивач так чи інакше постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, переважна більшість з них є пенсіонерами, тобто особами похилого віку, тому розлади їх здоров`я не є такими, що прямо пов`язані з діяльністю відповідача.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не доведено, що в місцях проживання позивачів рівень забруднення навколишнього середовища становить очевидну загрозу їх життю та здоров`ю, є вищим ніж в інших регіонах та містах та непритаманний сучасній екологічній обстановці у відповідному регіоні України, оскільки саме з таким чинником законодавець пов`язує можливість зазначеного відшкодування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 - адвокат Лупейко О. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № № 372/2165/16-ц з Обухівського районного суду Київської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 до ПАТ "Центренерго" про відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи є достатня доказів, які доводять понаднормативне екологічне забруднення природного довкілля регіону проживання позивачів виробничою діяльністю відповідача та встановлює інші глобальні порушення екологічного законодавства, що напряму вказує на реальність порушень прав позивачів та відповідно спричинення їм моральної шкоди, а відтак на неправильне застосування судами обох інстанцій в оскаржуваних рішеннях норм матеріального права.
По фактам відсутності встановлення реальних (а не нормативних) санітарно-захисних зон навколо промислового майданчика та золошлакових відвалів позивачі зазначали, що ці порушення екологічного законодавства свідчать, що населення регіону проживає в умовах невизначеної небезпеки, що створює неналежну якість людського життя у контексті приписів статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Такий висновок зроблено з аналізу рішення ЄСПЛ "Дземюк проти України".
Проте суди обох інстанцій вказані доводи позивачів взагалі не аналізували, вважаючи порушення унормувань щодо визначеності реальних санітарних захисних зон у відносності до нормативних формальними порушеннями екологічного законодавства загального характеру.
Тим самим суди обох інстанцій своїми рішеннями фактично узаконили можливість функціонування об`єкту першого класу небезпеки без відповідних реальних санітарно-захисних зон при очевидних екологічних ризиках, допускаючи можливість проживання місцевого населення в умовах небезпеки.
Також судами констатується, що офіційних звернень громадян Обухівського району Київської області з приводу пиління золовідвалів до державних органів, пов`язаних з діяльністю Трипільської ТЕС, у період 2013-2017 років не було. При цьому матеріали по зверненню ОСОБА_36 судами не оцінювались і не згадувались.
Разом з тим у судів обох інстанцій були достатні докази, які підтверджували численні порушення Трипільською ТЕС ПАТ"Центренерго" природоохоронного законодавства та, що виробнича діяльність цього підприємства привела й приводить до понаднормативного забруднення шкідливими речовинами природного довкілля регіону проживання позивачів.
Судові розгляди були однобічними та неповними, а висновкисудів - поверхневими та суперечливими, що проявлялось в оцінках матеріалів досліджень, які замовлялись представниками (трьох висновків TOB "НІСЕ" та Звіту ДУ "ІГМЗ ім. О. М. Марзеєва НАМН України"), а також висновків екоаудиту.
Так, суд першої інстанції безпідставно, з порушенням норм процесуального права, визнав недопустимими доказами три висновки TOB "НІСЕ". Апеляційний суд питання допустимості або недопустимості цих доказів не визначив.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Отже, хоча в Україні і не прецедентне право, рішенням ЄСПЛ надається статус обов`язкового прецеденту.
При цьому суди не застосували при вирішенні цієї справи рішень ЄСПЛ "Дземюк проти України" та "Дубецька проти України" (справа про промислове забруднення).
Разом з тим позивачі стверджують, що їм і не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача і шкодою, а достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні, при тому, що фактор небезпеки є доведеним. Рівень порушень прав, а, отже, втручання в особисте життя позивачі, був високим.
Позивачі зазначають, що ними численними допустимими доказами доведено екстремальне понаднормативне забруднення шкідливими речовинами природного довкілля регіону їх проживання.
Отже, рівень втручання в їх життя від такої протиправної діяльності Трипільської ТЕС є екстремально високим. Крім того, мало місце порушення національних стандартів і нормативів по встановленню і дотриманню санітарно-захисної зони навколо небезпечних об`єктів.
Висновки судів, що це звичайні допустимі ризики урбанізованого індустріального світу, є помилковими.
Також позивачі звертають увагу на лист Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області від 05 листопада 2015 року № 2236, відповідно до якого Трипільська ТЕС згідно санітарної класифікації відноситься до об`єкту першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, яка до м. Українка витримана, але в межах якої розташовано більше 250 будинків приватного сектору Стара Українка, що є перешкодою для затвердження генерального плану забудови м. Українка.
При вирішенні справи суди обох інстанцій необгрунтовано вказали в якості недопустимих доказів комісійні висновки спеціалістів-психологів по кожному із позивачів, вказавши, що статус такого документу не визначено чинним ЦПК України та особи, що його підписували, статусу спеціалістів не набували, а свідок ОСОБА_37 лише повідомив про свою участь у його складенні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року ПАТ "Центренерго" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Також зазначили, що позивачами не доведено, що їм з боку відповідача (діями чи бездіяльністю) була завдана шкода, як результат господарської діяльності Трипільської ТЕС, а свою вину у завданні шкоди позивачам вони спростували.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Складові, які б поєднували підстави для відшкодування позивачам моральної шкоди, визначені у вищезазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України та відповідних нормах цивільного законодавста, відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачі постійно проживають у м. Українка Київської області, с. Жуківці Обухівського району Київської області та м. Обухові Київської області, що розташовані поблизу Трипільської ТЕС.
ПАТ "Центренерго" - це зареєстрована в Україні юридична особа, власником істотної частки якої, на час розгляду справи, є Держава Україна. Майновий комплекс підприємства складається з будівель, споруд та технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, серед яких Трипільська ТЕС, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, яка не має статусу юридичної особи, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав, положенням про Трипільську ТЕС, відомостями з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, копією свідоцтва про державну реєстрацію об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки.
Вказаному підприємству Міністерством екології та природних ресурсів України 28 грудня 2012 року надано дозвіл № 3223110500-004 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на п`ять років з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2017 року (а. с. 104-105, т. 2).
Актом Дерев`янської сільської ради Обухівського району Київської області, складеним чотирма депутатами сільської ради, зафіксовано випадіння темного снігу на п`яти вулицях с. Дерев`яни вночі з 09 на 10 березня 2013 року. У зв`язку з вказаним явищем загальними зборами жителів села прийнято рішення про вжиття ряду заходів.
Інформація щодо випадіння снігу чорного кольору в 2013 році в Обухівському районі Київської області була розповсюджена також засобами масової інформації в мережі Інтернет, тобто є загальновідомовою.
Позивачі вважали, що своєю діяльністю відповідач порушив їхні права на нормальне навколишнє середовище, у зв`язку з чим звернулися до суду з цим позовом.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 - адвоката Лупейка О. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржені судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року (частина перша статті 4 ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, який набрав чинності 11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
У частині першій статті 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.
Згідно зі статтею 282 ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.
Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також права на її збирання та поширення.