Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 753/9809/17
провадження № 61-6862св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Тертична Віта Володимирівна,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Тертичної В. В.
Скарга мотивована тим, що 30 грудня 2015 року на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року, яким з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто 17 602,99 грн, перерахував на рахунок відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві 7 434,67 грн, проте державний виконавець Тертична В. В. перерахувала на рахунок стягувача лише 6 657,48 грн, за мінусом суми виконавчого збору.
Посилаючись на те, що державний виконавець Тертична В. В. безпідставно у порушення вимог статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" стягнула із сплаченої ним суми боргу виконавчий збір у розмірі 743,46 грн, а грошові кошти в сумі 1 860,30 грн, які були сплачені в якості оплати виконавчого збору, взагалі не перерахувала на рахунок стягувача, ОСОБА_1 просив визнати бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 48380062 щодо неперерахування на рахунок ОСОБА_2 сплачені ним кошти в розмірі 7 434,67 грн неправомірною та зобов`язати державного виконавця перерахувати сплачені ним кошти у виконавчому провадженні в повному розмірі на рахунок ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року у складі головуючого судді Даниленка В. В. скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Тертичної В. В. у виконавчому провадженні № 48380062 щодо неперерахування на рахунок ОСОБА_2 сплачені ОСОБА_1 кошти в розмірі 7 434,67 грн. Зобов`язано державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Тертичну В. В. перерахувати у виконавчому провадженні № 48380062 сплачені ОСОБА_1 кошти у розмірі 7 434,67 грн на рахунок ОСОБА_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сплачена ОСОБА_1 сума коштів в розмірі 7 434,67 грн не була в повному розмірі зарахована державним виконавцем на рахунок стягувача, й відповідно підлягає перерахуванню, оскільки зарахування суми 743,60 грн, як виконавчого збору є неправомірним, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у березні та квітні 2016 року були сплачені кошти в рахунок оплати виконавчого збору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційні скарги Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві та ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року скасовано, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кошти на оплату виконавчого збору ОСОБА_1 були сплачені поза межами строку, встановленого для його оплати та на закритий рахунок відділу державної виконавчої служби, а тому дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору є правомірними та відповідають положенням Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, яка була помилково скасована.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не надано належної оцінки тій обставині, що боржником на виконання судового рішення сплачено грошові кошти в сумі 7 434,67 грн, які мали бути перераховані стягувачу в повному обсязі, проте державний виконавець, безпідставно, всупереч призначення платежу, стягнув з перерахованої суми виконавчий збір, унаслідок чого помилково відмовив в задоволенні скарги. При цьому враховано недопустимий та недостовірний доказ, сформований державним виконавцем щодо перерахування боржником коштів на оплату виконавчого збору на закритий рахунок відділу державної виконавчої служби.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року справу № 753/9809/17 за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Тертичної В. В. призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 червня 2015 року, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 602,99 грн.