Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 320/5432/18
провадження № 61-9861св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Оліс ЛТД",
третя особа - Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Оліс ЛТД" (далі - ТОВ фірма "Оліс ЛТД"), третя особа - Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Мелітопольський МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області), про зняття арешту з квартири.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що постановою державного виконавця від 20 січня 2006 року, у рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 24 лютого 2005 року № 26/20, виданого Господарським судом Запорізької області про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ фірма "Оліс ЛТД" заборгованості в розмірі 62 951,12 грн, був накладений арешт на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
У відповідь на її звернення щодо зняття арешту з належної їй квартири, Мелітопольський МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області листом від 22 червня 2018 року повідомив про те, що у 2007 році виконавчий документ був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернуто стягнення і вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними, накладений арешт на майно не знімався, для вирішення даного питання рекомендовано звернутися до суду.
Посилаючись на те, що накладений постановою державного виконавця від 20 січня 2006 року арешт на належну їй на праві власності квартиру є незаконним, оскільки виконавчий документ щодо стягнення з неї грошових коштів на примусовому виконанні у відділу державної виконавчої служби на теперішній час не перебуває, й такий арешт порушує її право користування та розпорядження власністю, ОСОБА_1 просила зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця Мелітопольського МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 20 січня 2006 року при примусовому виконанні наказу від 24 лютого 2005 року № 26/20, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення на користь ТОВ фірма "Оліс ЛТД" заборгованості в розмірі 62 951,12 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 січня 2019 року у складі головуючого судді Калугіної І. О. позов задоволено.
Знято арешт з квартири АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця Мелітопольського МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 20 січня 2006 року при примусовому виконанні наказу від 24 лютого 2005 року № 26/20, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення на користь ТОВ фірма "Оліс ЛТД" заборгованості в розмірі 62 951,12 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий документ, за яким би відбувалося стягнення з позивача грошових коштів, на примусовому виконанні у Мелітопольському МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області не перебуває, оскільки повернутий стягувачу, але арешт, накладений на квартиру позивача знятий не був, що перешкоджає останній користуватися та розпоряджатися власністю на власний розсуд, за відсутності підстав для збереження арешту. Крім того, арешт належної позивачу на праві власності квартири унеможливлює звернення стягнення на таке майно, що перебуває в іпотеці іншої особи, відмінної від стягувача у даній справі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ фірми "Оліс ЛТД" задоволено.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 січня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виконавче провадження у рамках якого накладено арешт на квартиру позивача не закінчено, а виконавчий документ повернуто стягувачу з підстав, що не позбавляє його права повторно звернути його до виконання. Відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" при поверненні виконавчого документу за такими підставами арешт з майна боржника не знімається. Доказів щодо ініціювання іпотекодержателем процедури звернення на предмет іпотеки, позивачем не надано, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у знятті арешту з належної позивачу на праві власності квартири, не врахувавши, що на виконанні у відділі виконавчої служби відсутній виконавчий документ щодо стягнення з неї грошових коштів, й накладений арешт порушує її права власника квартири, чим вона й обґрунтовувала позовні вимог з посиланням на положення статті 391 ЦК України.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому в червні 2019 року відзиві, ТОВ фірма "Оліс ЛТД" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що дії державного виконавця, щодо накладення арешту на квартиру божника, яка знаходиться в іпотеці, не порушує прав останнього, чи прав третіх осіб, та застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. Рішення Господарського суду Запорізької області від 09 грудня 2004 року на виконання якого видано виконавчий документ до теперішнього часу позивачем не виконано, а у разі зняття арешту з майна боржника товариство буде позбавлено можливості погашення боржником своїх зобов`язань.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року справу № 320/5432/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма "Оліс ЛТД", третя особа -Мелітопольський МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області, про зняття арешту з квартири призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).