Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 201/10707/15
провадження № 61-37936св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року у складі судді
Ходаківського М. П. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є., та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро", банк) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (далі - ТОВ "Кедр Еспрессо Хаус"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр" (далі - ТОВ "Кедр"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" (далі - ТОВ "Фудсервіс") про стягнення заборгованості.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 22 серпня 2005 року між ЗАТ КБ "Кредит Дніпро", правонаступником якого є ПАТ "Банк Кредит Дніпро", та ТОВ "Кедр" укладений договір № 220805-О про надання кредитної лінії у вигляді овердрафту. В подальшому між сторонами укладено додаткові договори до зазначеного кредитного договору, якими змінено його умови, в тому числі додатковий договір від 22 лютого 2011 року, яким зазначеному кредитному договору присвоєно новий номер 220805-КЛМ, додатковий договір від 14 червня 2012 року № 140612, яким було узгоджено нову редакцію кредитного договору.
30 грудня 2013 року між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Кедр" укладений договір № 301213 про зміну кредитного договору від 22 серпня 2005 року
№ 220805-КЛМ, відповідно до якого позичальник отримав кредит у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у національній валюті України та в іноземній валюті з лімітом кредитування у розмірі
5 450 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору, з кінцевим терміном повернення до 25 грудня
2014 року.
Згідно із заявами-зобов`язаннями від 22 лютого 2011 року, ТОВ "Кедр" звернулося до банку про надання кредиту у розмірі 3 320 000,00 грн та 268 158,85 доларів США, який був наданий банком у зазначеному розмірі, що підтверджується меморіальними ордерами від 23 лютого 2011 року
№ К/41750 та № К/41751.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 22 серпня 2005 року між ЗАТ КБ "Кредит Дніпро", правонаступником якого є ПАТ "Банк Кредит Дніпро", та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладені договори поруки № 220805-П/1, № 220805-П/2, та в подальшому договори про внесення змін до договорів поруки, відповідно до яких відповідачі поручилися перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у повному обсязі.
21 грудня 2009 року між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Кедр Еспрессо Хаус" укладені договір поруки № 211209-П, та в подальшому договори про внесення змін до договору поруки, відповідно до яких поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у повному обсязі.
30 грудня 2013 року між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Фудсервіс" укладені договір поруки № 301213-П, та в подальшому договори про внесення змін до договору поруки, відповідно до яких поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у повному обсязі.
Посилаючись на те, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, станом на 20 червня 2015 року виникла заборгованість з повернення кредитних коштів у гривні, що становить 6 107 244,15 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 826 606,31 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом -
972 661,06 грн, пеня - 852 405,51 грн, інфляційні втрати - 1 455 571,27 грн, а також заборгованість з повернення кредитних коштів у доларах США, що становить 306 375,00 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 268 158,85 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 38 261,15 доларів США, пеня - 1 498 326,81 грн, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у зазначеному розмірі.
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Банк Кредит Дніпро", третя особа - ТОВ "Кедр", про визнання договору недійсним.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що про існування договору від 30 грудня 2013 року № 301213 про зміну умов договору поруки від 22 серпня
2005 року № 22085-П/1, вона дізналася лише після отримання копії первісної позовної заяви. Зазначений додатковий договір вона з ПАТ "Банк Кредит Дніпро" не укладала, підпис на договорі виконаний від її імені іншою особою.
Посилаючись на наведене, просила визнати недійсним договір від 30 грудня 2013 року № 301213 про зміну договору поруки від 22 серпня 2005 року
№ 22085-П/1, укладений між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня
2016 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ТОВ "Кедр", ТОВ "Кедр Еспрессо Хаус", ТОВ "Фудсервіс".
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня
2016 року до участі у справі, як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ТОВ "Кедр".
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 рокупозов ПАТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у розмірі
7 605 570,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 826 606,31 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 972 661,06 грн, пеня за несплаченим кредитом - 677 947,05 грн, пеня за несплаченими процентами за користування кредитом - 174 458,46 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 1 192 369,14 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 263 202,13 грн, пеня за несплаченим кредитом - 1 373 879,47 грн, пеня за несплаченими процентами - 124 447,34 грн та 306 375,00 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 268 158,85 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 38 216,15 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2005 року у розмірі
7 605 570,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 826 606,31 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 972 661,06 грн, пеня за несплаченим кредитом - 677 947,05 грн, пеня за несплаченими процентами за користування кредитом - 174 458,46 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 1 192 369,14 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 263 202,13 грн, пеня за несплаченим кредитом - 1 373 879,47 грн, пеня за несплаченими процентами - 124 447,34 грн та 306 375 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 268 158,85 доларів США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 38 216,15 доларів США.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник неналежно виконував умови кредитного договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 20 червня 2015 року становить 7 605 570,96 грн та 306 375,00 доларів США, а тому позовні вимоги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до поручителів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими. Суд відхилив доводи про застосування позовної давності, посилаючись на те, що позичальником та поручителями не погашено заборгованість за кредитним договором, розмір процентів та пені позивачем нараховано починаючи з
2014 року, а тому строк звернення до суду за захистом порушеного права не пропущено. Щодо поданого представником відповідача ОСОБА_1 зустрічного позову, суд вказав, що не вирішував питання про прийняття його до спільного розгляду з позовною заявою ПАТ "Банк Кредит Дніпро", оскільки позивач за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився, у судовому засіданні не заявив про пред`явлення та розгляд зустрічного позову, хоча таке право належить виключно йому, а тому суд не має права на власний розсуд вирішувати питання про прийняття зустрічного позову.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом змінено, зменшено суму заборгованості з 7 605 570,96 грн до 2 826 606,31 грн, та з 306 375 доларів США до 268 158,85 доларів США.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, а тому позовні вимоги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, проте суд неправильно визначив розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів, зокрема не звернув увагу, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року у справі № 904/8909/16 встановлено, що позичальник частково здійснив сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 493 393,69 грн та, що розмір заборгованості позичальника становить відповідно 2 826 606,31 грн та 268 158,85 доларів США, яку суд стягнув солідарно з ТОВ "Кедр", ТОВ "Кедр Еспрессо Хаус" та з ТОВ "Кедр", ТОВ "Фудсервіс". Суд відхилив посилання ОСОБА_2 про не застосування судом першої інстанції позовної давності, зазначивши, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше 25 грудня 2014 року, банк звернувся з позовом до суду 24 червня 2015 року, тобто в межах позовної давності.
Узагальнені доводи касаційних скарг та аргументів інших учасників справи
У червні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 , у якій заявник просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Банк Кредит Дніпро" відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження надання позичальнику кредитних коштів та наявності у нього заборгованості за кредитним договором від 22 серпня 2005 року № 220805-КЛМ у заявленому банком розмірі, зокрема в матеріалах справи відсутні докази зміни назви договору про надання кредитної лінії у вигляді овердрафту № 22085-0 на кредитний договір № 22085-КЛМ, а також відсутня редакція кредитного договору № 22085-КЛМ станом на дату його укладання (22 серпня 2005 року), що унеможливлює встановлення ліміту кредитування, процентної ставки за користування кредитними коштами, поряду їх сплати та кінцевого терміну повернення кредиту. Суди попередніх інстанцій не перевірили наявність у позивача ліцензії на здійснення валютних операцій та правомірність нарахування позивачем заборгованості в іноземній валюті. Крім того, в матеріалах справи відсутні виписки з особових рахунків або будь-які інші докази, з яких можна було б встановити дати та суми повернутих позичальником коштів. Зазначав, що надані банком копії меморіальних ордерів не є належними та допустимими доказами надання позичальнику кредиту, оскільки вони не відповідають вимогам, визначеним у Положенні про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженому постановою Правління Національного банку України
від 18 червня 2003 року № 254, не містять підпису уповноваженої особи банку із зазначенням посади, прізвища, ім`я та по батькові, зазначені на них дати видачі ордерів (23 лютого 2011 року) та дати штампів банку (17 червня
2015 року) не співпадають. Суди не звернули увагу, що згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, нарахування заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у національній валюті почалося з 01 березня 2014 року, тоді як стверджував позивач, кредит у гривні позичальнику було надано 23 лютого 2011 року. Крім того, згідно з наданим банком розрахунком, розмір заборгованості за кредитним договором з повернення кредитних коштів у гривні становить
6 107 244,15 грн, проте банк просив стягнути заборгованість у розмірі 7 605 570,96 грн. Згідно з умовами договору поруки та додаткових угод до нього, з 15 червня 2011 року відповідальність поручителя обмежена лімітом кредитування у розмірі 5 450 000,00 грн, а тому нарахування банком заборгованості по тілу кредиту (як у національній так і в іноземній валюті) у розмірі, що перевищує зазначений ліміт, є підставою для припинення поруки на підставі частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку з збільшенням обсягу відповідальності поручителя. Суди також не урахували правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14, відповідно до якого, якщо умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому і початок перебігу позовної давності щодо кожного чергового платежу починається з моменту порушення строку його погашення. Ураховуючи, що банк звернувся до суду 24 червня 2015 року, до вимог про стягнення щомісячних платежів, які мали бути сплачені до 24 червня 2012 року підлягає застосуванню позовна давність. Вказував на те, що суди не звернули увагу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня
2017 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 02 серпня 2006 року з підстав недоведеності банком наявності у позичальника заборгованості за кредитним договором. У порушення норм процесуального права, суд першої інстанції належним чином не повідомив його про час та місце розгляду справи, чим позбавив його можливості реалізувати свої процесуальні права та доводити неправомірність заявлених до нього позовних вимог. Суд безпідставно залишив поза увагою поданий ОСОБА_1 зустрічний позов про визнання недійсним договору від 30 грудня 2013 року № 301213 до договору поруки від 22 серпня 2005 року № 220805-П/1, проте апеляційний суд на зазначені істотні порушення норм процесуального права, не звернув увагу, а також необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання його представника про призначення у справі судової економічної експертизи щодо визначення реального розміру заборгованості за кредитним договором, і безпідставно прийняв до уваги докази, долучені банком до відзиву на апеляційну скаргу, які не надавалися ним до суду першої інстанції.
У липні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ПАТ "Банк Кредит Дніпро", у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачів, посилаючись на часткове погашення позичальником кредиту у розмірі 493 393,69 грн, оскільки вони були враховані у наданому банком розрахунку заборгованості. Крім того, банк звернувся до суду з позовом до поручителів у межах визначеного статтею 559 ЦК України шестимісячного строку. Крім того, відповідно до умов договорів поруки від 22 серпня 2005 року, з урахуванням внесених до них змін та доповнень, строк чинності поруки складає 10 років.