ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 369/9540/16
провадження № 61-1321св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області і Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 6 грудня 2018 року, постановлену суддею Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області і Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - ДП "НДВА "Пуща-Водиця") звернувся із позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позову вказував, що рішенням апеляційного суду Київської області від 16 січня 2013 року визнано недійсними та скасовано рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "НДВА "Пуща-Водиця", про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "НДВА "Пуща-Водиця", про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, визнано недійсним та скасовано запис про реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 ; витребувано із його незаконного володіння на користь ДП "НДВА "Пуща-Водиця" земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:009:0025.
У подальшому стало відомо, що спірна земельна ділянка площею 0,4751 га, яку рішенням апеляційного суду Київської області від 16 січня 2013 року постановлено витребувати у ОСОБА_2, неодноразово відчужувалася, її останнім власником стала ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що земельна ділянка вибула з володіння держави поза волею власника, наявні підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, для витребування її від ОСОБА_1 та передачі у розпорядження держави в особі ДП "НДВА "Пуща-Водиця".
У грудні 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:009:0025, яка розташована в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; заборони будь-яким особам вчиняти дії з відчуження та передачі в користування нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:009:0025; заборони будь-яким особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486200:03:009:0025.
Заяву мотивував тим, що відповідачем або іншими особами можуть бути вчинені дії з відчуження спірної земельної ділянки, передання у користування чи її забудови, що утруднить або унеможливить виконання рішення суду про її повернення у власність держави у разі задоволення позову.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2018 року, постановленою у складі судді Ковальчук Л. М., відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з недоведення прокурором необхідності вжиття вказаного заходу забезпечення позову і незазначення причин, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 9 жовтня 2018 року ОСОБА_3 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2018 року, його апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2018 року повернуто заявнику.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником не усунено недоліків, зазначених судом в ухвалі від 9 жовтня
2018 року.
Апеляційний суд зазначив, що ухвала Київського апеляційного суду від 9 жовтня 2018 року двічі направлялася ОСОБА_3 за адресою, зазначеною у апеляційній скарзі, однак направлена кореспонденція повернута до суду без вручення адресату із відмітками "за закінченням терміну зберігання" та "адресат не проживає". При цьому відомостей щодо зміни адреси проживання
ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не подавав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду
від 6 грудня 2018 року та направили справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Заявник вказує про неврахування апеляційним судом того, що поштове відділення не повідомляло про надходження йому ухвали апеляційного суду. Зазначає, що він виконав вимоги ухвали Київського апеляційного суду
від 6 серпня 2018 року, тому не розраховував на повторне залишення без руху його апеляційної скарги, оскільки цивільне процесуальне законодавство не передбачає постановлення двох ухвал про залишення без руху апеляційної скарги.
Заявник зазначає про неврахування апеляційним судом того, що він не отримував ухвалу апеляційного суду від 9 жовтня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху. Кореспонденція, направлена йому, повернута до апеляційного суду без вручення, тому у суду не було підстав для повернення апеляційної скарги.
Крім того, в матеріалах справи наявні копії документів, якими підтверджуються повноваження представників заявника із зазначенням їх адрес, однак апеляційний суд не направив копію ухвали представнику, чим, на думку заявника, порушив норми процесуального права.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2019 року ДП "НДВА "Пуща-Водиця" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому послалося на безпідставність її доводів та відповідність висновків апеляційного суду нормам процесуального права. Просило врахувати, що дана справа перебуває в провадженні суду першої інстанції з жовтня 2016 року. Учасниками справи, в тому числі і ОСОБА_3, вчиняються дії, направлені на затягування розгляду справи, що вказує на зловживання процесуальними правами, а саме учасники справи подають апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, які не відповідають вимогам процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У квітні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 6 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).