Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 545/1684/19
провадження № 61-7143св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Диканське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Акціонерне товариство "Укртрансгаз",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2019 року у складі судді Стрюк Л. І. постанову Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі суддів: Пилипчук Л. І., Кривчун Т. О., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Диканського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Диканське ЛВУМГ УМГ "Київтрансгаз" АТ "Укртрансгаз"), Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до наказу № 57-к від 01 червня 2006 року його прийнято на роботу оператором газорозподільної станції 4 розряду Дуканського ЛВУМГ УМГ "Київтрансгаз" АТ "Укртрансгаз" на період перебування ОСОБА_3 на виборній посаді сільського голови села Рунівщина Полтавського району Полтавської області.
Наказом № 79-к від 06 червня 2019 року його звільнено з займаної посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки ОСОБА_3 після припинення повноважень сільського голови не звертався у визначений статтею 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" тримісячний строк до відповідача із заявою про прийняття його на роботу на раніше займану посаду. З огляду на що, він не міг бути звільнений з зазначених підстав, оскільки трудовий договір продовжився на невизначений строк. Крім того, звільнення проведено із порушенням вимог трудового законодавства, оскільки жодного повідомлення чи наказу про звільнення він не отримував та продовжував працювати до 10 червня 2019 року, коли і був ознайомлений з наказом про звільнення та отримав трудову книжку, у якій не вказано підставу звільнення із зазначенням відповідних норм КЗпП України.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 06 червня 2019 року № 79-к про його звільнення з посади оператора газорозподільної станції 4 розряду та поновити його на вказаній посаді, стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Зобов`язано Диканське ЛВУМГ УМГ "Київтрансгаз" АТ "Укртрансгаз" внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, доповнивши причину звільнення посиланням на відповідну статтю (пункт) закону, а саме пункт 2 статті 36 КЗпП України, та змінити дату звільнення з 06 червня 2019 року на 10 червня 2019 року.
Стягнуто з Диканського ЛВУМГ УМГ "Київтрансгаз" АТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 2 794,52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строковий трудовий договір з позивачем правомірно припинений роботодавцем з підстав прийняття ОСОБА_3 на попередню роботу після його звільнення з виборної посади. Разом з тим, звільнення ОСОБА_1 проведено із порушенням норм законодавства про працю, зокрема, роботодавцем не забезпечено його належне повідомлення про звільнення та не внесено до трудової книжки відомості про підстави звільнення згідно КЗпП України. Виявлені порушення підлягають усуненню шляхом внесення змін до трудової книжки позивача, доповнивши причину звільнення посиланням на пункт 2 статті 36 КЗпП України із зміною дати звільнення на 10 червня 2019 року. З огляду на фактичне припинення трудових відносин 10 червня 2019 року на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 698 грн 63 коп.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 грудня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначено відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим суди невірно трактували норми права та застосували їх до спірних правовідносин зокрема частину першу статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". А також порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів, що призвело до безпідставної відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при цьому судами не враховано, що повноваження ОСОБА_3 як сільського голови припинилися ще 06 серпня 2015 року й відповідно його працевлаштування та звільнення позивача, який є особою перед пенсійного віку й його трудові права мають бути захищені, зокрема з використанням наявних можливостей щодо його працевлаштування, мали відбутися протягом трьох місяців, що визначено частиною першою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У поданому 20 травня 2020 року відзиві Диканське ЛВУМГ УМГ "Київтрансгаз" АТ "Укртрансгаз", просить касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду - без змін, посилаючись на те, що статтею 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" встановлено тримісячний строк, який пов`язується саме з настанням певної події (повернення депутата місцевої ради на роботу), що має юридичне значення, а не з наслідковими діями роботодавця по розірванню договору, в чому помилково переконаний позивач. Отже суди попередніх інстанцій з урахуванням обставин справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, доводи касаційної скарги законних висновків судів не спростовують.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що наказом Диканського ЛВУМГ УМГ "Київтрансгаз" АТ "Укртрансгаз" № 57 від 01 червня 2006 року ОСОБА_1 прийнято на роботу оператором газорозподільної станції 4 розряду з 01 червня 2006 року на період перебування ОСОБА_3 на виборній посаді сільського голови села Рунівщина Полтавського району Полтавської області.
Розпорядженням виконуючого обов`язки голови Рунівщинської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 28 від 28 грудня 2018 року, враховуючи рішення позачергових 34 та 35 сесій Рунівщинської сільської ради Полтавського району Полтавської області 6-го від 06 серпня 2015 року та від 19 грудня 2018 року, у зв`язку з достроковим припиненням повноважень звільнено із займаної посади сільського голову ОСОБА_3 з 28 грудня 2018 року, про що того ж дня внесено відповідний запис до трудової книжки.