Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 179/1563/17
провадження № 61-2649св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В.С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дмухайлівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 та селянського (фермерського) господарства "Любава" (далі - СФГ "Любава"), що розташоване на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, єдиним засновком і власником якого був спадкодавець.
Він є єдиним спадкоємцем другої черги після смерті брата, оскільки спадкоємець першої черги - дружина померлого ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовилася від спадкування СФГ "Любава" на його користь.
Посилаючись на неможливість отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки до повноважень нотаріуса не входить оформлення спадщини на корпоративні права, а також за наявності протиріч в правовстановлюючих документах, а саме у свідоцтві про смерть прізвище брата записано, як " ОСОБА_3 ", тоді, як в свідоцтві про народження - " ОСОБА_1 ", батьком його та брата записано одну особу - ОСОБА_6 , позивач просив встановити факт родинних відносин його та померлого брата ОСОБА_3, визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на СФГ "Любава".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року у складі головуючого судді Ковальчук Т. А. позов задоволено.
Встановлено факт того, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідним братом позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на СФГ "Любава", яке розташовано у селі Дмухайлівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, як цілісний майновий комплекс, що належало ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт родинних відносин позивача із спадкодавцем підтверджено належними і допустимими доказами, а тому до нього, як спадкоємця переходить у власність в порядку спадкування за законом наявне майно СФГ "Любава" , а також право користування землею, водою, іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, яке мав на момент смерті ОСОБА_3, як засновник і власник СФГ "Любава".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом в апеляційному порядку оскаржив Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розпорядником земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в державній власності, після внесення змін до ЗК України (з 01 січня 2013 року), є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не було залучено до участі у справі в якості відповідача. Крім того, позивач не може набувати у порядку спадкування право постійного користування землею, оскільки право користування земельною ділянкою, набуте спадкодавцем лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право й відповідно не входить до складу спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення скарги прокурора та скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом. При цьому не перевірено наявність підстав для представництва прокурором інтересів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є лише розпорядником земель. Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що позивач набув право на спадкування права користування земельною ділянкою після смерті свого брата ОСОБА_3, який за життя набув право постійного користування землею відповідно до норм раніше діючого ЗК України у редакції 1990 року, й таке право не припиняється у зв`язку зі смертю особи користувача земельної ділянки.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У поданому 10 травня 2019 року відзиві, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, оскільки визнання за позивачем права власності на селянське (фермерське) господарство, до складу якого входить земельна ділянка, яка належала спадкодавцю на праві постійного користування, порушує встановлений законодавством порядок набуття права на землю та майнові інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо володіння та розпорядження землями сільськогосподарського призначення.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 зупинене касаційне провадження у справі № 179/1563/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 179/1563/17 поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_3, який був засновником СФГ "Любава". Згідно з актом про право постійного користування серії ДП без номеру від 12 червня 1996 року йому надано у постійне користування земельну ділянку площею 50, 8 га.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_3, оскільки дружина останнього, як спадкоємець першої черги відмовилася від прийняття спадщини у вигляді СФГ "Любава" на користь позивача.
Звертаючись до суду з вимогами про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, ОСОБА_1 посилався на неможливість отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки до повноважень нотаріуса не входить оформлення спадщини на спадкові права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України, статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах..
Статтею 56 ЦПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частин 3-5 статті 56 ЦПК України У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.