Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 644/5227/17
провадження № 61-43263св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2018 року в складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ Укрсоцбанк")звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 238, 80 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 лютого 2008 року між сторонами було укладено договір про надання кредиту № 830/27/14-4/12/8-089, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 20 000, 00 доларів США, які вона зобов`язалась повернути до 10 лютого 2023 року.
Однак, у порушення умов договору, ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 23 березня 2017 року становить 16 236, 80 доларів США, що включає в себе: заборгованість за кредитом у розмірі 10 812, 31 доларів США та заборгованість за відсотками в сумі 5 424, 49 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та передчасності, оскільки позивач порушив порядок надіслання вимоги про дострокове повернення кредиту.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2018 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11 січня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором про надання кредиту № 830/27/14-4/12/8-089 від 15 лютого 2008 року в сумі 11 333, 22 доларів США.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 передбачених кредитним договором обов`язків по внесенню щомісячних платежів утворилася заборгованість, яка не спростована нею під час розгляду справи.
Водночас, установивши, що останній платіж у рахунок погашення заборгованості здійснений відповідачем 20 березня 2014 року, а з позовом до суду банк звернувся 21 серпня 2017 року, апеляційний суд, з урахуванням положень про перебіг позовної давності, дійшов висновку про стягнення заборгованості за останні три роки, які передували зверненню позивача до суду, а саме з вересня 2014 року до кінцевого терміну погашення кредиту - 10 лютого 2023 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.
В обґрунтування касаційної скарги, зокрема, зазначає про те, що останній платіж у рахунок погашення заборгованості за кредитом здійснений нею 14 жовтня 2013 року, а за відсотками - 20 березня 2014 року. Згідно з умовами кредитного договору позивач з моменту спливу 90-денного строку з дня сплати нею останнього платежу мав право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом у серпні 2017 року, тобто поза межами позовної давності.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 липня 2019 року справа № 644/5227/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти на поточні потреби в розмірі 20 000 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості до 10 лютого 2023 року зі сплатою 13, 0 % за користування кредитом.
Пунктом 1.1 кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом усього часу дії договору в розмірі 111, 11 доларів США до 10 числа кожного місяця, починаючи з квітня 2008 року.
Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків загальна сума, яка була сплачена відповідачем у рахунок погашення заборгованості становить 20 516, 99 доларів США, з яких сума по основному боргу - 9 187, 69 доларів США та сума по відсоткам - 11 329, 30 доларів США. Останній платіж у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснений відповідачем 20 березня 2014 року.
Установлено, що станом на 23 березня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 18 422, 30 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 10 812, 31 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 5 426, 49 доларів США; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 709, 12 доларів США; та пені за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 1 474, 38 доларів США.
31 липня 2017 року позивач надіслав на адресу позичальника рекомендованим листом вимогу про повне дострокове погашення заборгованості по кредитному договору. Відповіді, заперечень, або часткового погашення боргу отримано не було.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.