Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 524/6117/17
провадження № 61-15687св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Фонд соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2019 року у складі судді Нестеренка С. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Обідіної О І., Прядкіної О. В. та за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Обідіної О І., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати незаконним його звільнення на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України без його відмови на переведення відповідно до вимог частини третьої статті 32 КЗпП України та частини четвертої статті 36 цього Кодексу; скасувати наказ Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 01- 395-к від 26 липня 2017 року про його звільнення; поновити його на посаді начальника відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області; визнати незаконним лист управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області № 31/8 від 21 червня 2017 року "Про пропозицію посади" згідно статті 32 КЗпП України; зобов`язати відповідача сплатити йому премію за липень 2017 року у розмірі 3 829, 41 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2017 року по дату ухвалення рішення з розрахунку 472, 82 грн середньоденної заробітної плати. Також просив стягнути з відповідача на його користь 50 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 713 від 26 травня 2017 року було прийнято рішення про припинення юридичної особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області шляхом реорганізації - приєднання до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області.
30 червня 2017 року його ознайомили з листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області та запропонували перейти до іншої установи на іншу посаду з іншим розміром посадового окладу та попереджено, що у разі відмови від переведення на нову роботу буде припинено трудові відносини.
Вказував, що він не відмовлявся від переведення, а зазначив, що вказане повідомлення не відповідає вимогам статті 32 КЗпП України.
31 липня 2017 року наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 01- 395-к від 26 липня 2017 року його було звільнено з посади начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області згідно пункту 6 статті 36 КЗпП України.
Вважає, що його необхідно було належним чином повідомити про зміну істотних умов праці за 2 місяці до цього. З посиланням на частину четверту статті 36 КЗпП України зазначив, що у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Вважає, що його звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України без відмови від переведення є незаконним, а тому він повинен бути поновленим на попередній посаді з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При звільненні йому неправомірно не була виплачена премія за липень 2017 року, сам наказ про його звільнення не підписаний посадовою особою, яка прийняла таке рішення.
Порушення його трудових прав призвело до моральних страждань, а тому заподіяна йому моральна шкода підлягає відшкодуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ голови комісії з припинення - директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 26 липня 2017 року № 01- 395-к про звільнення ОСОБА_1 з 31 липня 2017 року з посади начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області за пунктом 6 статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.
Визнано ОСОБА_1 таким, що звільнено 11 вересня 2017 року з посади начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Фондів соціального страхування.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 118 677, 82 грн, а на користь держави - судовий збір в розмірі 3 380,17 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Зазначено, що рішення в частині присудження до стягнення (сплати) середнього заробітку в розмірі 9 456, 40 грн підлягає негайному виконанню.
Суд першої інстанції виходив з того, що зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади у іншій установі не є зміною істотних умов праці.
За таких обставин відповідачем у ході розгляду справи не було доведено суду зміни істотних умов праці та наявності підстав, передбачених пунктом 6 статті 36 КЗпП України для припинення трудового договору з позивачем, тому оскаржуваний наказ щодо звільнення позивача є протиправним. Враховуючи наведене, звільнення позивача, за наявності підстав, повинно було здійснюватися на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11 вересня 2017 року внесено запис про припинення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі не підлягають задоволенню у зв`язку з неможливістю такого поновлення, оскільки відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області, де позивач займав посаду начальника відділення, припинило свою діяльність як юридична особа.
Згідно статті 240-1 КЗпП України ОСОБА_1 слід визнати таким, що звільнений 11 вересня 2017 року з посади начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Фондів соціального страхування.
Вимога про визнання незаконним листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області № 31/8 від 21 червня 2017 року "Про пропозицію посади" згідно статті 32 КЗпП України є надмірно деталізованою, оскільки даний лист було направлено не виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та/або її управлінням у Полтавській області, а новоствореним Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області, з яким позивач не перебував у трудових відносинах.
Згідно довідки про розмір середньої заробітної плати № 01-02-494 від 23 лютого 2018 року, наданої Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 9 456, 40 грн, середньоденний заробіток - 472,82 грн.
Отже, на підставі частини другої статті 235 КЗпП з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2018 року, тобто не більше одного року в розмірі 118 677, 82 грн (251 х 472,82 грн), де 251 - кількість робочих днів за вказаний проміжок часу з відрахуванням святкових та вихідних днів.
Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення винагороди (премії) за результатами роботи за липень 2017 року у розмірі 3 829,41 грн, оскільки питання про преміювання позивача за результатами роботи у липні 2017 року було вирішено наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавській області № 179 від 19 липня 2017 року. Винагорода була обчислена у розмірі 4 254,90 грн, ввійшла як складова частина до розрахункових сум при звільненні і була виплачена ОСОБА_1 .
Вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довів, що моральні страждання спричинені внаслідок порушення його трудових прав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2019 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 квітня 2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відмови у стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалене в цій частині нове рішення.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14 184, 60 грн.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 2 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Змінено розподіл судових витрат.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь держави судовий збір у розмірі 1 945, 60 грн.
В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, виходячи з вимог статті 240-1 КЗпП України, дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з роботодавця на користь працівника середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Однак, місцевий суд помилково визначив час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .
Часом вимушеного прогулу є час, протягом якого працівник з вини роботодавця або уповноваженого ним органу не міг перебувати на роботі. Враховуючи, що ОСОБА_1 вважається таким, що звільнений з 11 вересня 2017 року, час його вимушеного прогулу тривав з 31 липня 2017 року по 11 вересня 2017 року, тому стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14 184,60 грн із розрахунку 30 днів * 472,82 грн.
Незаконне звільнення працівника безумовно тягне за собою певні моральні страждання. Враховуючи характер порушених прав ОСОБА_1, принципи розумності та справедливості, колегія суддів вважала, що розмір відшкодування моральної шкоди становить 2 000, 00 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме 3 вимоги у повному обсязі та вимогу про відшкодування моральної шкоди на 4 %, то з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області як правонаступника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1 945, 60 грн.
Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь держави 1 792, 32 грн судового збору.
Судові витрати Фонду соціального страхування України у розмірі 5 071, 00 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що питання розподілу судових витрат у справі постановою Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2019 року було вирішено не у повному обсязі.
Фонд соціального страхування України сплатив при подачі апеляційної скарги 5 071, 00 грн судового збору. При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій жодних позовних вимог ОСОБА_1, заявлених до Фонду соціального страхування України, не задовольнили.
Враховуючи, що в силу вимог пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, судові витрати, понесені Фондом соціального страхування України, мають бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо розподілу судових витрат, понесених Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, апеляційний суд зазначив, що ним було сплачено 1 920, 00 грн за подачу апеляційної скарги.
Розмір судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 становить 4 480, 00 грн, таким чином за подання апеляційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області мало сплатити 6 720, 00 грн судового збору. Фактично недоплаченими на користь держави є 4 800, 00 грн судового збору.
Крім того, апеляційну скаргу було подано і ОСОБА_1, якого звільнено від сплати судового збору, а тому держава понесла витрати у розмірі 6 720, 00 грн.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, вказана сума підлягає стягненню на користь держави з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Під час винесення постанови по справі пропорційно задоволеним позовним вимогам було розподілено виключно судові витрати за подання позовної заяви та залишено поза увагою розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області.
Враховуючи обсяг задоволених вимог ОСОБА_1, за рахунок відповідача державі має бути відшкодовано судовий збір за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги у розмірі 2 880 грн.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 43,41 %, відшкодуванню Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області підлягає 56,59 % понесених судових витрат.
Отже, компенсації за рахунок держави управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області 1 086,52 грн.
Однак відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному законом.
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.
Таким чином, з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області додатково підлягає стягненню на користь держави 1 792,32 грн судового збору, про що має бути винесено додаткову постанову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив змінити рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 квітня 2019 року, скасувавши його в частині відмовлених позовних вимог, скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2019 року і прийняти в цій частині нову постанову про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути стягнута в повному обсязі на дату винесення судового рішення, а не на 11 вересня 2017 року.
Суди неправильно зʼясували обставини та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо виплати йому премії за результатами роботи за липень 2017 року.
Необґрунтованими є висновки судів про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України № 34 від 24 травня 2017 року, оскільки вказаним листом його повідомлено про зміну істотних умов праці - переведення до правонаступника на роботу за іншою посадою з іншим посадовим окладом.
Під час здійснення реорганізації в штатному розписі новоутвореного відділення була наявна посада начальника відділення, яка за своїми функціональними обов`язками тотожна посаді, яку він обіймав та на яку мав право претендувати. Проте ані роботодавець, ані уповноважена особа не запропонували йому вказану посаду у порушення вимог трудового законодавства.
Апеляційний суд безпідставно зменшим розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
У вересні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року в частині, якою стягнуто з нього на користь держави 1 792, 32 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на його користь 901, 92 грн судового збору та на користь держави 38, 40 грн судового збору.
В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що рішення суду першої інстанції було оскаржено ним лише в частині задоволених вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відтак судовий збір у розмірі 1 920, 00 грн було сплачено з урахуванням вимог частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у повному обсязі.
В свою чергу позивач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині п`яти з семи позовних вимог та його апеляційна скарга була задоволена частково.
Оскільки вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу була задоволена на 6, 05 %, понесені Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області у розмірі 901, 92 грн, що відповідає 93, 95 % від сплаченого судового збору у розмірі 960, 00 грн, підлягають покладенню на позивача.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи позовну вимогу ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено на 4 %, на користь держави підлягає стягненню 38, 40 грн судового збору з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області у цій справі та витребувано її матеріали з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, а ухвалою судді Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2019 року - за касаційною скаргою ОСОБА_1
07 листопада 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволення, а касаційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 01-07-к від 01 березня 2007 року ОСОБА_1 з 06 березня 2007 року призначено на посаду начальника відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" було припинено всі відокремлені підрозділи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та/або їх робочих органів та відділень із забезпеченням повного правонаступництва таких відокремлених підрозділів юридичними особами, які їх створили, а за їх відсутності - Фондом соціального страхування України, у тому числі щодо всіх прав, обов`язків та майна.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону, рішення про припинення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та про утворення комісій з їх реорганізації, затвердження персонального складу цих комісій приймає виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 08 лютого 2017 року № 13 "Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України, структури органів Фонду та створення робочих органів", затверджено граничну чисельність працівників Фонду у кількості 7988 штатних одиниць, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції фонду 267 штатних одиниць.
Відповідно до штатного розпису Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області була наявна 1 посада начальника відділу.
Наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про припинення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області" від 26 травня 2017 року № 713 було припинено юридичну особу - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області шляхом реорганізації - приєднання Відділення до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області.