ПОСТАНОВА
Іменем України
04 вересня 2020 року
Київ
справа №813/6430/14
адміністративне провадження №К/9901/27692/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року (головуючий суддя - Братичак У.В.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Попко Я.С., судді - Сеник Р.П., Обрізко І.М.)
у справі №876/2695/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКА ЛТД"
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АКА ЛТД" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган), правонаступником якої є Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що надані позивачем первинні документи у повній мірі підтверджують реальність виконання укладених між позивачем та ПП "Ворк Супорт", ТОВ "Стек-Комп`ютер" договорів, а також вказує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року, адміністартивний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.08.2014 за №0003132204 та за №0003142204;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКА ЛТД" судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи у повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Ворк Супорт", ТОВ "Стек-Комп`ютер", натомість відповідачем не надано будь-яких належних та беззаперечних доказів того, що укладені між позивачем та вказаними вище контрагентами договори реально не виконувалися, а були спрямовані на мінімізацію грошових зобов`язань Товариства.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність фактичного здійснення господарських операцій мід позивачем та ПП "Ворк Супорт", ТОВ "Стек-Комп`ютер", а також вказує, що Товариством не надано доказів фактичного здійснення поставки товару, зокрема товарно-транспортних накладних, шляхових листів, тощо.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
13 березня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС Украни.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача у період з 15.07.2014 по 21.07.2014 проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "АКА ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП "Ворк Супорт" за період січень 2014 року, грудень 2013 року, ТОВ "Стек-Компютер" за період січень 2013 року, травень 2013 року, липень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів.
За результатами перевірки складено акт від 28.07.2014 за №941/23-04/23268389 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається із Акта перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 103 799,85 грн, в тому числі: за січень 2014 року 14 478,20 грн, грудень 2013 року - 47 210,82 грн, січень 2013 року 10 402,98 грн, травень 2013 року 7 131,72 грн, липень 2013 року 9 484,40 грн, жовтень 2013 року 11 133,35 грн, листопад 2013 року 3 958,38 грн;
- п.п. 138.1.1, п.п. 138.2, п.п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 84 884,40 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.08.2014:
- за №0003132204, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 127 326,60 грн, з яких за основним платежем - 84 884,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 42 442,20 грн;
- за №0003142204, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 155 700,00 грн, в тому числі за основним платежем 103 799,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 51 900,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного виконання умов укладених між позивачем та ПП "Ворк Супорт", ТОВ "Стек-Компютер" договорів.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить із наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).