ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 920/50/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Янович-Бунь І. Б. (адвоката),
відповідача - Сафронова М. А. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 (судді: Михальська Ю. Б. - головуючий, Іоннікова І. А., Тищенко А. І.) і рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2019 (суддя Соп`яненко О. Ю.), у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
про визнання договору укладеним,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі - ТОВ "Сумитеплоенерго") звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - АТ "Сумське машинобудівне НВО") про визнання укладеним договору № 89 від 07.12.2017 про надання послуг транспортування теплової енергії в редакції позивача (далі -Договір № 89).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Сумитеплоенерго", як монополіст на ринку надання послуг в сфері транспортування теплової енергії, надало ПАТ "Сумське машинобудівне НВО" проєкт Договору № 89 з додатками. Відповідач, у свою чергу, не погодився із запропонованою позивачем редакцією Договору № 89 та надіслав на адресу позивача Договір № 89 з протоколом розбіжностей від 27.12.2017, у якому доповнив преамбулу Договору № 89, доповнив текст Договору № 89 новими умовами, викладеними у пунктах 2.3, 2.4, 2.5, 3.1.7-3.1.14, 5.5, виключив з тексту Договору № 89 пункти 1.2, 1.3, 3.2.11, 4.7- 4.10, 5.1.2, 5.2, 5.4, 7.7, 7.10, 7.11, додаток № 1 до Договору № 89, та вніс зміни до пунктів 2.1, 2.2, 3.1.2 - 3.1.5, 3.2.1, 3.2.3, 3.2.5, 3.2.9, 4.1 - 4.6, 5.1, 5.3, 5.6 - 5.8, 7.3, 7.9, до додатку № 3, № 5. Відповідно до положень частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду з метою врегулювання у судовому порядку розбіжностей, які виникли між позивачем та відповідачем при укладенні Договору № 89.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.04.2019, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, позов ТОВ "Сумитеплоенерго" до АТ "Сумське машинобудівне НВО" задоволено частково. Визнано укладеним Договір № 89 у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення Господарського суду Сумської області.
2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України, виходив із того, що позивач правомірно скористався своїм правом на передачу спору про визнання Договору № 89 укладеним до суду та установив, що запропонований відповідачем у протоколі розбіжностей пункт 2.5.3 підлягає включенню до Договору № 89 як пункт 2.3; пункт 3.1.8 включено до Договору № 89 як пункт 3.1.7; пункт 3.1.13 підлягає включенню до договору, однак у редакції, погодженій позивачем, як пункт 3.1.9; пункти 7.10, 7.11 виключені згідно з позицією відповідача. Стосовно інших запропонованих відповідачем умов, суд дійшов висновку, що запропоновані відповідачем зміни не можуть бути включені до договору у редакції протоколу розбіжностей відповідача, оскільки їх зміст суперечить чинному законодавству України, яке регулює правовідносини у сфері теплопостачання.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Сумської області від 17.04.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, АТ "Сумське машинобудівне НВО" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сумитеплоенерго" в повному обсязі та визнати укладеним договір № 89 від 07.12.2017 про надання послуг транспортування теплової енергії в редакції протоколу розбіжностей АТ "Сумське машинобудівне НВО" від 27.12.2017.
3.2. АТ "Сумське машинобудівне НВО", звертаючись із касаційною скаргою зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки місцевий господарський суд і суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі невірно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, відносно застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема:
- статті 306 Господарського кодексу України щодо поширення даної норми на правовідносини з транспортування теплової енергії промисловими трубопроводами;
- пункту 2.2. Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженої постановою НКРЕКП від 31.03.2016 № 528 щодо обов`язку відповідача затверджувати річний план виробництва;
- статей 8, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктів 8, 36 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2017, щодо можливості поширення цих норм на правовідносини з транспортування теплової енергії та встановлення обов`язку споживача подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов;
- пунктів 5.2.7, 6.3.72, 6.3.75, 7.2.27, 7.2.30 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007 щодо обов`язку позивача забезпечувати експлуатацію теплових мереж;
- статті 19 Закону України "Про теплопостачання", пункту 3.1 і розділу 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами", затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308 щодо відсутності у позивача права відмовити відповідачу у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи;
- статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" відносно обов`язку позивача забезпечити наявність приладів обліку у точках надходження та відпуску теплової енергії з теплової мережі ліцензіата;
- статті 924 Цивільного кодексу України (відносно правил відшкодування збитків); пунктів 1.3 та 2.1 Правил організації звітності, що подається суб`єктами господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених постановою НКРЕКП від 31.05.2017 № 717 щодо кола суб`єктів господарювання на яких поширюються ці правила;
- статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо можливості встановлення у договорі максимального розміру пені меншого, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сумитеплоенерго" просило залишити рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 без змін, а касаційну скаргу АТ "Сумське машинобудівне НВО" без задоволення. На думку ТОВ "Сумитеплоенерго", суди дійшли вірних висновків про визнання укладеним Договору № 89 у редакції позивача. Зазначає, що судами правильно відхилено редакцію преамбули Договору № 89, яку запропоновав відповідач, оскільки спірні правовідносини не регулюються статтями 306, 262 Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про трубопровідний транспорт", Законом України "Про транспорт", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", а також обґрунтовано відхилили пункти 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.5, 3.1.8, 3.1.9, 3.1.10, 3.1.11, 3.1.12, 3.1.13, 3.1.14, 3.2.1, 3.2.3, 3.2.5, 3.2.9, 3.2.11, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 5.1, 5.1.2, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.8, 7.3 у редакції протоколу розбіжностей відповідача.
3.4. АТ "Сумське машинобудівне НВО" надало додаткові пояснення, які просило долучити до матеріалів справи № 920/50/18. Зокрема, відповідач зазначав, що 16.07.2020 Верховним Судом ухвалено постанову у справі № 920/206/19, у якій викладені висновки щодо правового регулювання відносин з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, де суд дійшов висновків про можливість застосування до правовідносин з транспортування природного газу Законів України "Про транспорт", " Про трубопровідний транспорт" та положень статті 315 Господарського кодексу України. Скаржник вважає, що при винесенні постанови у цій справі Верховний Суд повинен враховувати висновки, викладені у зазначеній постанові Верховного Суду. АТ "Сумське машинобудівне НВО" додатково зазначає про те, що стаття 19 Закону України "Про теплопостачання" не містить обов`язку товариства як виробника теплової енергії укласти договір на транспортування теплової енергії, тому, на думку скаржника, позивач не мав правових підстав для звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним. Крім того, АТ "Сумське машинобудівне НВО" наголошує на тому, що, на його думку, резолютивна частина рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 181 Господарського кодексу України та статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Сумитеплоенерго" направило листом № 5316 від 07.12.2017 ПАТ "Сумське машинобудівне НВО" проєкт Договору № 89 з додатками. Проєкт Договору № 89 та додатки до нього підписані директором ТОВ "Сумитеплоенерго" Васюніним Д.Г .
4.2. Відповідач не погодився з редакцією Договору № 89, запропонованою позивачем, та надіслав позивачеві Договір № 89, підписаний в.о. генерального директора Василенко В.М., з протоколом розбіжностей від 27.12.2017.
4.3. Протоколом розбіжностей від 27.12.2017 до Договору № 89 позивач доповнив преамбулу Договору № 89, доповнив текст Договору № 89 новими умовами, викладеними у пунктах 2.3, 2.4, 2.5, 3.1.7.-3.1.14, 5.5, виключив з тексту Договору № 89 пункти 1.2, 1.3, 3.2.11, 4.7 - 4.10, 5.1.2, 5.2, 5.4, 7.7, 7.10, 7.11, додаток № 1 до договору № 89, та вніс зміни до пунктів 2.1, 2.2, 3.1.2 - 3.1.5, 3.2.1, 3.2.3, 3.2.5, 3.2.9, 4.1 - 4.6, 5.1, 5.3, 5.6 - 5.8, 7.3, 7.9, до додатку № 3, до додатку № 5.
4.4. Спір у цій справі виник у зв`язку з необхідністю врегулювання у судовому порядку розбіжностей, які виникли між позивачем та відповідачем при укладенні Договору № 89 про надання послуг транспортування теплової енергії.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 (у складі колегії суддів: Багай Н. О., Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 і рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2019 у справі № 920/50/18, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 13.08.2020.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.08.2020 № 29.3-02/1638 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 920/50/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Чумак Ю.Я.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
5.3. Предметом позову у справі є вимога про визнання укладеним договору про надання послуг транспортування теплової енергії у редакції позивача.
5.4. Судами встановлено, що позивач є монополістом на ринку надання послуг в сфері транспортування теплової енергії, що підтверджується інформацією, яка міститься на офіційному державному сайті Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.
Відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання регулюються Законом України "Про теплопостачання".
Цей Закон регулює відносини, що виникають, зокрема, у зв`язку з транспортуванням, теплової енергії суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (стаття 2 цього Закону).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").
Таким чином, укладення договору між теплотранспортуючою організацією та теплогенеруючою організацією є їх обов`язком з метою врегулювання взаємних прав та обов`язків, забезпечення надійного та безперебійного постачання обсягів теплової енергії відповідно до погоджених умов та законодавства.
5.5. Цивільним кодексом України закріплено, що:
- свобода договору відноситься до загальних засад цивільного законодавства (стаття 3), а сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627);
- сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (стаття 6);
- сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6);
- договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11);
- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (стаття 13);
- цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (стаття 14).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
5.6. Статтею 180 Господарського кодексу України врегульовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
5.7. Господарським кодексом України в статті 1 встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
При цьому, статтею 2 цього кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
5.8. За змістом статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
5.9. Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
5.10. Загальний порядок укладання господарських договорів врегульовано статтею 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
5.11. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Сумитеплоенерго" направило, а ПАТ "Сумське машинне НВО" отримало проєкт договору № 89. Однак, відповідач не погодився із запропонованою редакцією Договору № 89 та надіслав на адресу позивача Договір № 89, підписаний в.о. генерального директора, з протоколом розбіжностей.
Зазначені обставини сторонами в процесі розгляду справи ані заперечувались, ані спростовані належними та допустимими доказами.
Отже, судами встановлено дотримання встановленого порядку укладення договору, а також передачі суду розбіжностей за договором, що залишилися неврегульованими.
5.12. Статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
5.13. У цій справі спірними є умови договору № 89, запропоновані позивачем, відносно преамбули договору № 89; пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5.1, 2.5.2, 2.5.4, 3.1.2-3.1.5, 3.1.7, 3.1.9, 3.1.10, 3.1.11, 3.1.12, 3.1.13, 3.2.3, 3.2.5, 3.2.9, 3.2.11, розділу 4 договору, пунктів 5.1, 5.3, 5.4, 5.5-5.8,7.3, 7.7, 7.9.
5.14. Судами попередніх інстанцій було проаналізовано спірні умови договору з точки зору їх відповідності інтересам сторін, а також вимогам законодавства та, за результатами такого аналізу, зроблено обґрунтовані висновки, зокрема, про те, що вимоги відповідача щодо викладення преамбули договору в редакції протоколу розбіжностей є необґрунтованими, оскільки положення глави 64 Цивільного кодексу, глави 32 Господарського кодексу, Закони України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про житлово-комунальні послуги" не регулюють відносин з транспортування теплової енергії між господарюючими суб`єктами.
5.15. За твердженням скаржника, на правовідносини у цій справі поширюються положення статті 306 Господарського кодексу України, які, на його думку, обґрунтовано були викладені у протоколі розбіжностей від 27.12.2017, і є необхідними для викладення у преамбулі договору № 89.
Предметом спірного договору № 89 є надання послуг з транспортування теплової енергії, яка виробляється теплогенеруючою організацією (АТ "Сумське машинобудівне НВО") і постачається споживачам зони теплопостачання теплогенеруючої організації, тепловими мережами, які перебувають у користуванні теплотранспортуючої організації (ТОВ "Сумитеплоенерго").
Відповідно до частини 1 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Отже, зазначена стаття регулює правовідносини з перевезення, у тому числі трубопроводами, продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання (наприклад, сировини (рідини чи газів) чи продуктів (будь-яких хімічних стабільних речовин, які можливо переміщувати по трубопроводам).
Теплоносій - рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").
Отже, теплова енергія транспортується в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках - так звані теплові мережі, у тому числі магістральні, внутрішньоквартальні, розподільчі теплові мережі.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи скаржнику у задоволенні його вимог щодо внесення змін до преамбули договору, обґрунтовано виходив із того, що теплова енергія (теплоносій) не є вантажем (продукцією виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання), а тому і транспортування теплоносія не є перевезенням вантажу, а крім того теплова енергія поставляється тепловими мережами, які не є трубопровідним транспортом, відтак спірні правовідносини не можуть бути врегульовані статтею 306 Господарського кодексу України.
5.16. За твердженням скаржника, місцевий господарський суд і суд апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваних рішень у цій справі невірно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, відносно застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема пункту 2.2 Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженої постановою НКРЕКП від 31.03.2016 № 528, щодо обов`язку відповідача затверджувати річний план виробництва.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 07.11.2017, якою затверджено Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) від 31.03.2016 № 528 (далі - Процедури № 528), ця Процедура застосовується НКРЕКП під час установлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання і в установленому законодавством порядку отримали відповідні ліцензії НКРЕКП, та поширюється на таких суб`єктів під час встановлення зазначених тарифів.
Для встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання ліцензіат подає до НКРЕКП у друкованому та електронному вигляді заяву щодо встановлення/коригування тарифів за встановленою формою (додаток 1), розрахунки тарифів з відповідними розрахунковими, підтвердними й аргументаційними матеріалами, які виконуються відповідно до вимог порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та цієї Процедури.
До заяви щодо встановлення тарифів додаються у паперовому та електронному вигляді розрахунки, підтвердні й обґрунтовувальні матеріали та документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків, у тому числі, річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, погоджений відповідними органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".