ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 750/10813/15-к
провадження № 51-1428км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н. Д.,
прокурора Костюка О. С.,
виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників Якуби Г. О., Потапової С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 квітня 2016 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Сморшки Козелецького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця села Смош Прилуцького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувалися у одержанні службовою особою, що займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1, у червні 2015 року, обіймаючи посаду начальника Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області, яка відноситься до 4 категорії посад держаних службовців, здійснюючи керівництво діяльністю цього управління, будучи наділеним повноваженнями вносити пропозиції Голові Держветфітослужби України щодо призначення на посади та звільнення з посад начальників управлінь ветеринарної медицини у містах обласного значення та районах повідомив начальника Управління ветеринарної медицини в Прилуцькому районі Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області ОСОБА_2 про обов`язок збирати для нього з керівників районних управлінь ветеринарної медицини у Чернігівській області щомісячно неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 8000 грн та 100 літрів пального за невжиття заходів дисциплінарного впливу за наслідками здачі звітів.
Після цього, ОСОБА_2, виконуючи спільний з ОСОБА_1 умисел, висунув ряду начальників районних управлінь ветеринарної медицини в Чернігівській області, у тому числі ОСОБА_3, вимогу надання через нього неправомірної вигоди у сумі 2000 грн та 25 літрів пального з кожного.
У подальшому 08 липня 2015 року, перебуваючи у місті Чернігові на подвір`ї Головного управління ветеринарної медицини у Чернігівській області на вулиці 1-го Травня, 180 ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 обумовлену неправомірну вигоду у розмірі 2000 грн та 500 грн в якості компенсації за 25 літрів пального, які ОСОБА_2 в свою чергу передав ОСОБА_1 . Вищезазначені грошові кошти в сумі 2500 грн 08 липня 2015 року вилучені у службовому кабінеті ОСОБА_1 .
За вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими у пред`явленому їм обвинуваченні та виправдано у зв`язку з відсутністю у їх діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується з судовими рішеннями, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов помилкових висновків про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом даного кримінального правопорушення, оскільки не мав повноважень приймати рішення щодо заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників районних та міських управлінь ветеринарної медицини та не міг порушувати таке питання перед Головою Держветфітослужби.
Крім того, не погоджується прокурор і з висновками місцевого суду щодо недопустимості доказів, покладених в основу обвинувачення, оскільки ухвали слідчого судді про проведення негласних (слідчих) розшукових дій (далі - НСРД) не було відкрито стороні захисту. На переконання прокурора, судові рішення не містять відомостей, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, а тому вимоги статті 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на них не поширюються.
Вважає, що судами помилково було визнано недопустимим протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_1 від 08 липня 2015 року внаслідок недотримання положень частини 3 статті 223 та частини 3 статті 233 КПК.
Зазначає, що місцевий суд не врахував показань свідка ОСОБА_3, які є послідовними та узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у інкримінованому їм злочині.
Вищевикладені порушення залишено поза увагою суду апеляційної інстанції, внаслідок чого ухвала вимогам статті 419 КПК не відповідає.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Якуба Г.О., яка діє в інтересах виправданого ОСОБА_1 та захисник Потапова С.М., яка діє в інтересах виправданого ОСОБА_2, стверджують, що судові рішення відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК та є належними чином вмотивованими. На думку захисників, суди дійшли обґрунтованого висновку про недопустимість доказів, покладених в основу обвинувачення їх підзахисних, а тому просять судові рішення залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Костюк О. С. просив задовольнити касаційну скаргу частково, судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав, викладених у касаційній скарзі. Зазначив, що апеляційним судом не було з`ясовано причин несвоєчасного розсекречення ухвал слідчого судді, якими надано дозвіл на проведення НСРД. Погодився з позицією прокурора, який подав касаційну скаргу, щодо значення ухвал слідчого судді для оцінки доказів. Вказав, що змагальність має наскрізний характер і реалізується на усіх стадіях кримінального провадження, а, отже, відкриття рішень слідчих суддів, які стали процесуальною підставою проведення НСРД, під час апеляційного розгляду та ознайомлення з ними стороною захисту не позбавили її можливості надати свої міркування стосовно законності здійснення НСРД.
Захисник Якуба Г. О. просила відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора та залишити судові рішення без зміни і зазначила, що на теперішній час стороною обвинувачення відкриті не всі ухвали слідчих суддів, а лише шість із семи, клопотання ж про надання дозволу на проведення НСРД в матеріалах провадження відсутні. Зазначила, що судами зроблений вірний висновок про те, що її підзахисний не є суб`єктом даного кримінального правопорушення. Крім того, судами правильно визнані недопустимими протоколи НСРД та обшуку.
Захисник Потапова С. М. також просила відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора та залишити судові рішення без зміни і зазначила, що стороною обвинувачення недоведена попередня змова між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на отримання неправомірної вигоди, натомість суди дійшли правильного висновку, який ґрунтується на доказах, безпосередньо ними дослідженими та оціненими, про те, що кошти та талони на пальне збиралися для допомоги воїнам АТО на підставі рішення зборів Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області та Асоціації фахівців ветеринарної медицини Чернігівської області.
Виправдані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приєдналися до думки своїх захисників і просили відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора та залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, виправданих та їх захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Такий висновок судами зроблено на підставі дослідження змісту Положення про Головне управління ветеринарної медицини в Чернігівській області (далі - Положення) та Положення про районні Управління ветеринарної медицини в Чернігівській області і мотивовано тим, що ОСОБА_1 не мав повноважень приймати рішення щодо заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності начальників районних та міських управлінь ветеринарної медицини, а також не міг порушувати таке питання перед Головою Держветфітослужби України.
Разом з тим, судами не звернута належна увага на:
- пункт 1 Положення, згідно з яким головному управлінню ветеринарної медицини підпорядковуються управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах;
- пункт 7 Положення, відповідно до якого головне управління ветеринарної медицини здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах, а також контроль за діяльністю управлінь ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах. Крім того, начальник головного управління ветеринарної медицини вносить Міністру аграрної політики та продовольства України та Голові Держветфітослужби України пропозиції не тільки щодо призначення на посади, а й звільнення з посад начальників управлінь ветеринарної медицини в районах, містах обласного значення;
- пункт 9 Положення, в якому зазначено, що головне управління ветеринарної медицини у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, коли службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.