Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 734/4016/18
провадження № 51-4027 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Матюшевої О. В.,
захисника Дроботущенко Т. О.,
у режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року щодо нього у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270130000441, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Косачівка Козелецького району Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбуття призначеного судом покарання, зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 7 липня 2018 року по 18 січня 2019 року (включно), з розрахунку один день попереднього увʼязнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 7 липня 2018 року.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінено.
Постановлено в цій частині вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 6 липня 2018 року близько 22 год, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи у домоволодінні АДРЕСА_2, з мотивів виниклих неприязних відносин, з метою умисного вбивства, умисно обухом сокири наніс 2-3 удари в область голови потерпілого ОСОБА_2, спричинивши своїми діями останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої внутрішньочерепної травми: 2-а крововилива в м`які тканини голови внутрішньої сторони, багато уламкові переломи кісток склепіння та основи черепу, забій головного мозку, крововиливи під м`яку мозковому оболонку, крововилив в шлуночки мозку, крововилив в очне яблуко лівого ока, 2-і забійні рани, 2-а синці та 1-е садно на голові, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, та відкритий перелом нігтьової фаланги 3-го пальця лівої кисті, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Смерть потерпілого ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 17 год 30 хв в Козелецькій центральній районній лікарні внаслідок відкритої внутрішньочерепної травми-крововиливів в м`які тканини голови з внутрішньої сторони, багато уламкових переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під м`яку мозкову оболонку, забою головного мозку, крововиливів в шлуночки мозку.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати і закрити кримінальне провадження, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Засуджений вважає, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження його винуватості у вчиненні умисного вбивства, тому ухвалені щодо нього рішення судів попередніх інстанції підлягають скасуванню, а провадження щодо нього - закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
На думку засудженого, призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О. В. вважала касаційну скаргу засудженого необґрунтованою та просила відмовити в її задоволенні.
Прокурор Крупина Л. Г. подала заперечення на касаційну скаргу засудженого та просила залишити її без задоволення.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник Дроботущенко Т. О. підтримала подану засудженим касаційну скаргу та просила її задовольнити, посилалась на порушення права на захист засудженого ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 оскаржив вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 січня 2019 року до апеляційного суду в частині неправильної кваліфікації його дій. Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами апеляційної скарги обвинувачуваного про відсутність у нього умислу на вбивство, та необхідність перекваліфікації його дій на ч. 2 ст. 121 КК.
У касаційній скарзі засуджений стверджує про необґрунтованість його засудження за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки вважає, що стороною обвинувачення не надано достатніх та допустимих доказів, які б доводили його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину. Однак такі доводи засудженого є безпідставними з огляду на нижчезазначене.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину за встановлених судом і викладених у вироку обставин підтверджуються сукупністю доказів.
Засуджений ОСОБА_1 не заперечував, що завдав декілька ударів сокирою по голові потерпілого ОСОБА_2, який прийшов до нього в будинок з ножем. Стверджував, що вимушено з метою самозахисту від потерпілого, який не залишив ніж, наніс зазначені удари. Так, сам засуджений, з огляду на його показання у судовому засіданні по суті визнав факт спричинення ним сокирою потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в область голови.