Постанова
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 637/922/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/818/1311/20
Провадження № 51 - 1898 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Замкової А.П.,
захисників засудженого Одерія В.Ф. адвоката Бєжанової А.В. та
адвоката Найдьонової О.Г. у режимі відеоконференції,
законного представника засудженого ОСОБА_1 ОСОБА_2 у режимі відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220450000213 від 07 серпня 2017 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Шевченкове Шевченківського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 296 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисників ОСОБА_1 - адвокатів Бєжанової А.В. та Найдьонової О.Г. на вирок Шевченківського районного суду Харківської області від
07 грудня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 296 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 29 грудня
2016 року приблизно о 01 годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у громадському місці - біля пішохідного переходу через залізничну колію, розташованого по вул. Ширяєва в смт Шевченкове Шевченківського району Харківської області, діючи з єдиним умислом у групі з ОСОБА_3, бажаючи показати свою зневагу до існуючих правил поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам та суспільству, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, підбіг до ОСОБА_4, якому
ОСОБА_3 безпричинно завдав удар кулаком в праву частину обличчя, від чого потерпілий впав на землю, та, закриваючи шарфом своє обличчя, став у бойову стійку і намагався завдати удар ногою лежачому на землі ОСОБА_4 . Продовжуючи свої хуліганські дії, не реагуючи на вимогу присутніх поруч осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 припинити протиправні дії, ОСОБА_3 безпричинно завдав один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_8, а ОСОБА_1 продовжував стояти поруч у бойовій стійці, забезпечуючи тим самим досягнення ОСОБА_3 їх спільного умислу на грубе порушення громадського порядку та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . У результаті дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_4 та
ОСОБА_8 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Найдьонової О.Г. змінено, виключено із мотивувальної частини посилання на протокол одночасного допиту осіб від 27 червня 2017 року за участю ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнавши його недопустимим доказом.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі захисники Бєжанова А.В. та Найдьонова О.Г. в інтересах
ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі
ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Вважають оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_1 незаконними, необґрунтованими та необ`єктивними. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, указують на неповноту та однобічність судового слідства, вважають, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях, суперечливих показаннях потерпілих і свідків та недопустимих доказах. Зокрема звертають увагу на те, що у заяві про вчинене кримінального правопорушення потерпілими не згадувався ОСОБА_1, під час слідчих експериментів потерпілі також зазначали лише про завдання їм удару ОСОБА_3, недопустимість протоколів слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_8 пов`язують з неналежним роз`ясненням прав понятим, а висновки судово-медичних експертиз потерпілих були надані колегами ОСОБА_4 . Зазначають про порушення вимог ст. 217 КПК України при виділенні матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_3 в окреме провадження та незаконне посилання судом як на доказ винуватості ОСОБА_1 на вирок щодо ОСОБА_3, оскільки зазначеним вироком грубо порушено презумпцію невинуватості. Вважають, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 337 КПК України вийшов за межі висунутого обвинувачення, зазначивши у вироку про те, що ОСОБА_1 махав ногами та руками, коли його співучасник ОСОБА_3 завдавав тілесних ушкоджень. Указують на те, що судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано обставини незаконного затримання ОСОБА_1 та його освідування на стан алкогольного сп`яніння з грубим порушення його прав та законних інтересів як неповнолітньої особи, а тому висновок результатів медичного огляду ОСОБА_1 у Шевченківській ЦРЛ № 188 від 29 грудня 2016 року вважають також недопустимим доказом. Зазначають, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370, 419 КПК України безпосередньо не дослідив докази обвинувачення, належним чином не перевірив всіх доводів апеляційних скарг захисту та не надав вичерпних відповідей на них, а також за наявності підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 цього не зробив.
Заперечень на касаційну скаргу захисників Бєжанової А.В. та Найдьонової О.Г. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисники Бєжанова А.В. та Найдьонова О.Г., а також законний представник
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисників та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисників Бєжанової А.В. та Найдьонової О.Г. необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, зокрема вимог ст. 419 КПК України, є обґрунтованими.