Постанова
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 127/9211/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/801/15/2020
Провадження № 51 - 2294 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Матієк Т.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
розглянув у судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020020000413 від 09 лютого 2017 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2013 року за ст. 15 ч. 3, ст. 289 ч. 2, ст. 289 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 395, ст. 70 ч. 1, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці, звільненого 08 квітня 2016 року по відбуттю строку покарання,
за ст. 190 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 395 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Кузьміна С.В. на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 190 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.
На підставі ст. 70 ч. 1, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 4 місяці.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року
№ 838-VIII ОСОБА_1 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з
29 листопада 2017 року по 14 березня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано та звільнено
ОСОБА_1 з-під варти в залі суду в зв`язку з повним відбуттям призначеного покарання.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 198 гривень процесуальних витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи від 29 березня 2017 року
№ 1676/174-21. Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз від 19 квітня 2017 року № 1842-1843/17-21, від 27 жовтня 2017 року
№ 6221-6223/17-21 та від 30 жовтня 2017 року № 6241/17-21 на загальну суму 693 гривні віднесено за рахунок держави.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Так, 12 січня 2017 року ОСОБА_1 в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , діючи повторно, скориставшись дружніми відносинами з ОСОБА_2, під приводом телефонного дзвінка попросив у нього мобільний телефон марки "Nokia", та, удаючи здійснення дзвінка, вийшов з приміщення квартири, заволодівши зазначеним мобільним телефоном, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 421 гривня 80 копійок.
Крім того, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що відносно нього постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2017 року встановлено адміністративний нагляд на строк 1 рік із застосуванням відповідних обмежень, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно, без поважних причин та без повідомлення керівництва Лівобережного відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області залишив місце свого проживання за адресою:
АДРЕСА_1 та 13 листопада 2017 року о 23 годині, 14 листопада
2017 року о 23 годині 10 хвилин, 15 листопада 2017 року о 23 годині 25 хвилин був відсутній за вказаним місцем проживання, а також 27 вересня 2017 року та
25 жовтня 2017 року без поважних причин не з`явився на реєстрацію до Лівобережного відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 також обвинувачувався в тому, що він 25 грудня 2016 року приблизно о 21 годині 20 хвилин на перехресті вул. Баженова та вул. Ватутіна в м. Вінниці, діючи повторно, шляхом ривка відкрито викрав у ОСОБА_3 жіночу сумочку з особистими речами, після чого з місця злочину зник, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 5 899 гривень
75 копійок.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Лащук О.С. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України, що привело до призначення йому покарання, яке не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, а суд апеляційної інстанції не виправив зазначеного порушення та у порушення вимог ст. 419 КПК України не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора, серед яких прокурор зазначав про безпідставне неврахування судом першої інстанції показань потерпілої ОСОБА_3 про відкрите викрадення її сумочки шляхом ривка, протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 жовтня 2017 року, протоколу слідчого експерименту від 06 листопада 2017 року, в ході якого
ОСОБА_1 продемонстрував обставини, за яких він відкрито викрав сумочку ОСОБА_3, неправильне врахування показань свідка ОСОБА_4 та про м`якість призначеного покарання як за ст. 190 ч. 2, ст. 395 КК України, так і за сукупністю злочинів, не зазначив при цьому підстав визнання таких доводів необґрунтованими. Зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 суд безпідставно врахував щире каяття як обставину, яка пом`якшує покарання, та не врахував вчинення злочину повторно як обставину, яка обтяжує покарання.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.