Постанова
Іменем України
07 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 1527/17210/12
провадження № 51-714ск20
Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду
Слинько С. С., розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року щодо ОСОБА_2,
встановив:
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаного судового рішення у касаційному порядку.
В силу ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК України 1960 року, відповідно до якої в скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому полягає незаконність судових рішень, та доводи на обґрунтування такої позиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для скасування судових рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України 1960 року).
Однак, скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, потерпілий посилається на незаконність ухвали апеляційного суду з підстави її невідповідності вимогам ст. 399 КПК України 1960 року, зазначаючи лише про часткове виконання апеляційним судом вказівок касаційного суду після скасування попереднього рішення суду апеляційної інстанції у справі щодо ОСОБА_2, та при цьому не конкретизує, що саме не виконав суд апеляційної інстанції.
Крім того, потерпілий, оскаржуючи лише ухвалу апеляційного суду, наводить у касаційній скарзі мотиви своєї незгоди, в тому числі, з вироком суду першої інстанції в частині виправдання засудженого ОСОБА_2 за недоведеністю у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, і при цьому вказаний вирок не оскаржує, чим допустив суперечності.