Постанова
Іменем України
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 452/1284/16-ц
провадження № 61-2549св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Мала Марта Володимирівна, державний реєстратор прав на нерухоме майно Самбірської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В. від 18 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів, у якому з урахуванням уточнень та доповнень, просила суд визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та двох земельних ділянок площами 0,1697 га та 0,054 га, які знаходяться на АДРЕСА_1, укладені між нею та відповідачем ОСОБА_2 24 січня 2008 року, посвідчені приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Малою М. В., зареєстровані в реєстрі за № 319 та, відповідно, за № 322; визнати її власником вказаного нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності на це нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 .
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є особою похилого віку, інвалідом другої групи і потребувала допомоги, а тому, познайомившись спочатку з матір`ю відповідачів, а пізніше, із всією їхньою сім`єю, які часто її провідували, дала згоду відповідачу ОСОБА_2 на укладення договору довічного утримання, вважаючи, що саме такий договір вона підписала в нотаріуса, оскільки їй не було оголошено змісту укладеного договору. Позивач зазначала, що відповідачі, ввели її в оману, подавши для підписання договори купівлі-продажу, а не договір довічного утримання, як вони обіцяли, а відтак, її волевиявлення на укладення договорів купівлі-продажу не було і жодних коштів від відповідачів вона не отримувала. Про обманні наміри відповідачів, на думку позивача, свідчать ті обставини, що спочатку вони дійсно допомагали їй, зробили ремонт у її будинку, але влітку 2011 року відношення відповідачів до неї різко погіршилося, вони не дозволяли користуватися всім будинком, а лише виділеною їй однією кімнатою, зневажливо ставилися до неї, нанесли їй побої, що підтверджується вироком суду у кримінальній справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок площею 0,1697 га, кадастровий номер 4624287900:11:004:0119, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, та площею 0,054 га, кадастровий номер 4624287900:11:004:0100, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться на АДРЕСА_1, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 січня 2008 року, посвідчені приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Малою М. В. та зареєстровані у реєстрі за № 319 і, відповідно, за № 322, скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказані житловий будинок та земельні ділянки та визнано ОСОБА_1 власником цього нерухомого майна. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що покупець ОСОБА_2 кошти за придбані ним на підставі договорів купівлі-продажу будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку продавцю ОСОБА_1 не передав, а продавець такі кошти від покупця не отримував, вважав, що правочин було вчинено внаслідок обману зі сторони відповідача щодо позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в обґрунтування своїх вимог обставин щодо обману з боку ОСОБА_2 ід час укладення правочинів щодо відчуження належної їй нерухомості.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У січні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні спірних правочинів волевиявлення позивача не було, коштів за відчужену нерухомість вона не отримувала.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у кому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 452/1284/16-ц з Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 24 січня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 (продавцем) та відповідачем ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 159 кв.м., житловою площею 83,5 кв.м., з належними до нього господарськими спорудами, на АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Малою М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 319.
У пункті 4 договору зазначено, що продаж будинку за домовленістю сторін вчинено за 147 553 грн, які продавець отримала від покупця під час підписання цього договору. Підписання цього договору буде свідчити про те, що розрахунки між сторонами здійснені повністю та про відсутність майнових претензій до покупця з боку продавця.
Пунктом 8 договору передбачено, що щодо житлового будинку, який є предметом цього договору, за домовленістю сторін встановлюється безкоштовний сервітут, за яким ОСОБА_1 має право довічного користування житловим будинком.
Цього ж дня, 24 січня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 (продавцем) та відповідачем ОСОБА_2 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1697 га, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, та земельної ділянки площею 0,54 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, що знаходяться на АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Малою М. В. та зареєстрований у реєстрі за № 322.
Згідно з пунктом 2.1 договору, продаж земельних ділянок за домовленістю сторін вчинено за 25 000 грн, які отримані особисто продавцем від покупця готівкою до моменту нотаріального посвідчення цього договору.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги К. Г. на постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.