Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 127/19603/18
провадження № 61-5293 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2019 року у складі судді Сичука М. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Марчук B. C., Матківської М. В., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 липня 2018 року.
У вищезазначеній квартирі зареєстрований, але не проживає, її колишній чоловік ОСОБА_2, з яким шлюб розірвано 18 грудня 1996 року.
Відповідно до акту про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої у житловому приміщенні від 30 травня 2018 року, ОСОБА_2 зареєстрований, але з грудня 1995 року не проживає за вищевказаною адресою.
Відповідач понад 20 років не проживає у спірній квартирі, комунальні платежі не сплачує, з 1995 року у ній не з`являвся, особисті речі відповідача у квартирі відсутні. Таким чином, вважала, що останній втратив право користування житлом.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 ; зняти відповідача з реєстрації.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду задоволено, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року скасовано та призначено справу до розгляду.
Короткий зміст зустрічного позову
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що за час зареєстрованого шлюбу він з ОСОБА_1 отримали на сім`ю, у тому числі їхнього сина - ОСОБА_3 двокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до інвентарної справи № 63138 вищевказана квартира зареєстрована за житлово-будівельним кооперативом № 47/УЖБК-2/ на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14 листопада 1985 року № 594.
Спірна квартира не належить на праві приватної власності ОСОБА_1, оскільки це нерухоме майно є кооперативним, яке вони придбали у 1976 році за спільні кошти для потреб сім`ї, разом сплачували пайові внески. Таким чином, йому належить на праві власності Ѕ частка паю, пайових внесків і права власності на частку житлової площі у квартирі, тому відсутні правові підстави для визнання його таким, що втратив право на користування житлом.
Спірна квартира має дві ізольовані житлові кімнати, а виділення в окреме користування кожній із сторін по житловій кімнаті є можливим і доцільним.
З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просив суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме виділити йому у користування окрему, ізольовану кімнату меншою площею - 13,0 кв. м з балконом, а у користування ОСОБА_1 - виділити житлову кімнату площею 17 кв. м; у загальному спільному користуванні залишити кухню, площею 5,1 кв. м, вбиральню, ванну, коридор.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 та позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада
2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 . В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає понад двадцять років, тому наявні правові підстави для визнання його таким, що втратив право користування житлом. Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є підставою для його виконання шляхом зняття з реєстрації такої особи і не потребує додаткового судового захисту, тому вимоги ОСОБА_1 участині зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач вже знятий з реєстрації на підставі заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року, хоча і у подальшому воно скасовано.
Посилання ОСОБА_2 на те, що він є співвласником спірної квартири безпідставні, так як належними та допустимими доказами не підтверджені, а відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 липня 2018 року спірна квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 з вимогами до суду про поділ майна подружжя не звертались.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 без поважних причин не проживає у спірній квартирі більше двадцяти років, особистих речей у ній не тримає, за комунальні послуги не сплачує, унаслідок чого наявні правові підстави для визнання його таким, що втратив право користування житлом.
Спірна квартира, як кооперативна, була надана члену кооперативу - ОСОБА_1, а ОСОБА_2 на той час був чоловіком останньої, тобто членом сім`ї, шлюб між сторонами було розірвано у грудні 1996 року. Проте ці обставини не підтверджують право власності ОСОБА_2 на цю квартиру, оскільки у ОСОБА_1 лише 16 липня 2018 року виникло право власності на спірну квартиру, тобто у момент державної реєстрації.
ОСОБА_2 з 1996 року перестав бути членом сім`ї ОСОБА_1, рішення суду про визнання права власності на спірну квартиру чи на її частку за ОСОБА_2, як і будь-які інші документи, відсутні, ОСОБА_1 заперечує ці обставини. Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 належними доказами не підтверджено, що він є співвласником спірної квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 127/19603/18 з Вінницького міського суду Вінницької області.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час зареєстрованого шлюбу виплатили пай за спірну квартиру, отримали ордер на вселення у кооперативну квартиру, у тому числі на ім`я ОСОБА_2 . Таким чином, спірна квартира є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , унаслідок чого Ѕ її частка належить останньому в силу закону (стаття 15 Закону України "Про власність", який був чинним на час сплати за пай). Ураховуючи викладене, відсутні підстави для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, оскільки він є її співвласником. ОСОБА_1 належними доказами не підтверджено, що останній більше року не проживає у спірній квартирі, навіть при тому, що позбавити його права власності неможливо.
Доводи особи, яка подала відзив
У червні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відсутні докази належності спірної квартири ОСОБА_2, питання щодо поділу майна подружжя в судовому порядку не вирішувалося. ОСОБА_2 протягом 20 років не проживає у спірній квартирі, не є членом сім`ї її власника, унаслідок чого суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання його таким, що втратив право користування житлом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За час зареєстрованого шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 отримали на сім`ю, у тому числі їхнього сина - ОСОБА_3 двокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1 .
18 грудня 1996 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 6).
16 липня 2018 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вищезазначену квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 липня 2018 року (а.с. 8).