Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 293/599/19-ц
провадження № 61-6796св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач -акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк";
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2019 року акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2010 року між банком
та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 25 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що підписана
нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг
і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 18 березня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 116 046,98 грн, з яких: 58 756,15 грн - заборгованість за тілом кредиту;
21 024,30 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 30 264,29 грн -пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5 502,24 грн - штраф (процентна складова).
Посилаючись на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором
від 14 вересня 2010 року у розмірі 116 046,98 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області
від 13 червня 2019 року у складі судді Бруховського Є. Б. позов
АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 116 046,98 грн, яка складається з: 58 756,15 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21 024,30 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 30 264,29 грн -пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5 502,24 грн - штраф (процентна складова). Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено згідно з умовами договору та вимогами закону і відповідачкою не спростовано. Крім того,
у заяві про розгляд справи за її відсутності відповідачка визнала позов.
Короткий зміст судового постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2019 року скасовано
та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд виходив із того, що в анкеті-заяві позичальника, а також у довідці про умови кредитування не зазначено розміру кредитного ліміту, який би відповідачка бажала отримати на картку. Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодилася відповідачка при підписанні заяви на отримання кредиту, банком не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що відповідачка, підписуючи анкету-заяву позичальника, погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Таким чином, при укладенні договору з відповідачкою банк не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", щодо повідомлення споживача про умови кредитування
та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. При цьому апеляційний суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі
№ 342/180/17, провадження № 14-131цс19, та Верховного Суду України, викладені у постанові від 11 березня 2015 року, провадження № 6-16цс15.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі
та витребувано її матеріали із Черняхівського районного суду Житомирської області.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2020 року справу за позовом
АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що банком не доведено факту укладення між сторонами кредитного договору та досягнення
згоди щодо істотних умов цього договору, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про приєднання, які регулюються положеннями статті 634 ЦК України. Укладення вказаного виду договору підтверджується змістом анкети-заяви, за умовами якої позичальник своїм підписом приєднується і погоджується виконувати Умови та Правила банківських послуг, Тарифи банку, що в цілому складають договір банківського обслуговування. Відсутність підпису позичальниці на Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що вона не
була ознайомлена з ними, а також відсутності між сторонами договірних правовідносин та наявності заборгованості за кредитом. З матеріалів справи вбачається, що позичальниця отримала кредитні кошти, користувалася ними, їй збільшувався кредитний ліміт, проте у зв`язку
з порушенням своїх зобов`язань за кредитним договором допустила заборгованість, чим порушила права банку. Також у матеріалах справи міститься довідка банку від 14 вересня 2010 року про умови кредитування
з використанням кредитної картки "Універсальна", 55 днів пільгового періоду", яка підписана відповідачкою. Доказів того, що цей підпис
у вказаній довідці відповідачці не належить у матеріалах справи відсутній.
Посилається на відповідні правові позиції Верховного Суду, які апеляційним судом не враховані.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної
скарги - безпідставними. Предʼявляючи позов, банк посилався на те, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою укладеного між сторонами кредитного договору. Разом з тим, зазначені Умови та Правила не містять підпису позичальника, банком не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила були складовою кредитного договору і що саме ці Умови та Правила заявник мав на увазі, підписуючи заяву позичальника. Банк не дотримався вимог чинного законодавства України при укладенні кредитного договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 вересня 2010 року між публічним акціонерним товариством комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, за умовами якого остання отримала кредитні кошти
у розмірі 25 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що підписана
нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг
і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг
(а. с. 10).
У наданій банком довідці про умови кредитування від 14 вересня
2010 року, яка підписана ОСОБА_1, зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а. с. 11).
ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого за розрахунком банку станом на 18 березня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 116 046,98 грн, з яких: 58 756,15 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21 024,30 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 30 264,29 грн -пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5 502,24 грн - штраф (процентна складова).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах
та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.